Олекса Шалайський народився 9 травня 1967 року у Львові й пішов з життя 4 жовтня 2025 року в Києві у віці 58 років. За ці майже шість десятиліть він пройшов шлях від студентської газети до співзасновника й головного редактора проєкту «Наші гроші», який став еталоном антикорупційної журналістики в Україні. Разом із Юрієм Ніколовим він не просто викривав окремі випадки розкрадання — він системно змінював підходи до роботи з інформацією, впроваджуючи методи, які згодом лягли в основу цілої низки державних інструментів прозорості.
Його найвідоміше розслідування про закупівлю бурових платформ «Вишки Бойка» у 2011 році не лише сколихнуло суспільство багатомільйонним розкраданням, а й показало, як можна розплутувати заплутані фінансові ланцюжки через іноземні реєстри компаній. Шалайський помер від проблем із серцем, залишивши по собі архів матеріалів, покоління учнів і відчуття, що правда про державні кошти — це не абстракція, а щоденна робота.
Для тих, хто тільки починає шлях у журналістиці, його історія демонструє, як наполегливість у вивченні документів і готовність вчитися новому перетворюють репортера на людину, яка впливає на законодавство та суспільні стандарти. Для досвідчених колег — це приклад постійного оновлення інструментів: від паперових судових рішень до відкритих даних і соціальних мереж, без яких сьогодні важко уявити розслідування.
Львів як колиска характеру: університет, перші газети та вплив родини
Олекса Шалайський виріс у Львові й закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. На зламі 1980–1990-х, коли країна тільки-но виходила з радянської цензури, він почав працювати у студентській газеті. Вуйко — радіожурналіст Володимир Шалайський — одним інтерв’ю буквально «вивернув» племінника, показавши, що журналістика — це професія, яка дозволяє «вивертати людей» і розкривати приховане.
Перші серйозні кроки — львівська міська газета «Ратуша», де його запросив Сергій Герман, і «Поступ» (під псевдонімом, бо то були «конкуренти»). Паралельно — робота на телекомпанії «Міст». У цих виданнях Шалайський вчився не просто писати новини, а шукати документи, аналізувати рішення судів і господарських спорів. Саме тут сформувався його характер: вдумливий, неконфліктний зовні, але впертий у пошуку фактів.
Львівський період тривав майже тридцять років. Це був час, коли журналістика ще значною мірою залишалася «паперовою», а доступ до інформації залежав від особистих зв’язків і наполегливості. Шалайський швидко став помітним — його запрошували викладати в університеті. Він умів передавати знання так, що навколо нього збиралися яскраві молоді люди, які потім самі ставали сильними журналістами.
Київ: від телебачення та глянцю до цифрових майданчиків
У 1998 році Шалайський переїхав до Києва. Тут він очолював випуски новин на УТ-1 та СТБ, працював у культовому журналі «ПіК», де був редактором інформаційного блоку й умів бачити тренди раніше за інших. Далі — сайти ForUm і ProUA, співпраця з «Дзеркалом тижня», де він редагував політику й культуру.
У 2010–2011 роках нетривалий час керував онлайн-версією журналу «Український тиждень». Кожен новий майданчик давав йому новий інструмент: телебачення навчило стисло й точно подавати складне, журнали — глибоко аналізувати, інтернет — працювати швидше й ширше. Саме в цей період Шалайський дедалі більше цікавився фінансовими потоками держави та корупційними схемами у владі.
Переїзд до столиці не був втечею від провінції — це був логічний крок людини, яка хотіла впливати на процеси національного масштабу. У Києві він зіткнувся з більш жорсткою політичною реальністю, але й з більшими можливостями для системних розслідувань.
«Наші гроші» — проєкт, народжений з потреби суспільства в правді
У січні 2011 року, на початку президентства Віктора Януковича, Шалайський разом із Юрієм Ніколовим запустив онлайн-видання «Наші гроші». Це був не просто черговий сайт — це була спроба створити спеціалізований інструмент контролю за витрачанням публічних коштів. Перший грант надійшов від Фонду «Відродження». Колеги жартували, що вони «справжні соросенята».
Проєкт швидко став «тендерним інспектором» країни. Журналісти аналізували судові рішення, тендери, реєстри компаній. «Наші гроші» не лише публікували матеріали — вони навчали інших журналістів працювати з фінансовими потоками. З’явилася мережа помічників по всій Україні. Пізніше проєкт отримав міжнародну премію «Вільна преса Східної Європи» (2016).
Саме «Наші гроші» показали, що антикорупційна журналістика може бути системною, а не лише реакцією на окремі скандали. Вони створили той «прозорий бульйон», з якого згодом виросли державні інструменти — ProZorro, електронні декларації, Є-data.
Механіка викриття: «Вишки Бойка» як приклад майстерності
У 2011 році Шалайський і Ніколов опублікували матеріал про закупівлю двох самопідіймальних бурових платформ «Петро Годованець» та «Україна» для ДАТ «Чорноморнафтогаз». Вартість була завищена майже вдвічі — понад 400 мільйонів доларів. Платформи купували через посередників, з порушенням тендерних процедур.
Найважливіше — Шалайський першим серед українських журналістів системно почав «пробивати» зв’язки через іноземні реєстри компаній (Велика Британія, Кіпр, Нова Зеландія). У 2011 році ще не існувало публічного ЄДРЮО чи YouControl. Він навчився це робити й навчив інших. Кримінальне провадження за фактом заволодіння коштами в особливо великих розмірах відкрили лише в 2014 році, вже після втечі Януковича. Платформи згодом захопила Росія.
Це розслідування стало класикою: поєднання аналізу документів, роботи з іноземними реєстрами та розуміння політичного контексту. Воно показало, що корупція — це не випадковість, а система з конкретними бенефіціарами.
Відкриті дані як зброя: як Шалайський випередив появу ProZorro та YouControl
Шалайський не просто користувався даними — він створював попит на них. До нього журналісти рідко системно працювали з іноземними реєстрами чи аналізували ланцюжки власності через офшори. Після «Вишки Бойка» десятки колег почали робити те саме.
Його команда показала, що прозорість — це не загроза владі, а інструмент ефективного управління. «Наші гроші» сприяли появі ProZorro та електронних декларацій, бо довели суспільству й законодавцям: без відкритих даних корупцію неможливо контролювати масово.
Шалайський любив розплутувати судові історії — корупційні розборки силовиків з бізнесом. Він вважав, що якщо правоохоронна система працює ефективно, то журналістика розслідувань природно «падає» в обсягах, бо багато питань вирішується в судах. Але в українських реаліях така ситуація ще далека.
Особисті грані та останні роки: гумор, сім’я та незавершені плани
За професійною стійкістю стояв звичайний чоловік з гумором. Колеги згадували, як на міжнародній конференції з кібербезпеки він запропонував замість лекції піти в їдальню — «це буде найкраща безпека». Він любив життя, сім’ю — дружину Ольгу, дітей Северина й Соломійку.
Останні роки Шалайський вів регулярну програму на YouTube, розвивав розмовний жанр у подкастах і радіоефірах. Тиждень перед смертю анонсував новий проєкт «Наших грошей» — про те, як фальшиві звинувачення в «пособництві ворогу» використовують для роздягання бізнесу й залякування неугодних. Це був би перший проєкт, що поєднує корупцію з темою диктатури.
4 жовтня 2025 року серце зупинилося. Прощання відбулося 8 жовтня у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві. Поховали журналіста в селі Морозівка Бориспільського району Київської області.
Спадщина, яка живе: уроки, помилки та поради для тих, хто йде слідами
Олекса Шалайський залишив не лише тексти, а й методологію. Він показав, що журналіст-розслідувач — це не герой-одинак, а людина, яка вчить інших і створює інструменти, що переживають її саму.
Чек-лист для початківця, натхненний методами Шалайського:
- Почніть з регулярного моніторингу судових рішень та тендерних документів — саме тут «випливають» аномалії.
- Освойте роботу з іноземними реєстрами компаній (Companies House, офшорні реєстри) — це дозволяє бачити реальних бенефіціарів.
- Фіксуйте кожен крок: скріншоти, дати, джерела. Документація — ваш головний захист.
- Шукайте не лише «гучні» імена, а й посередників та фіктивні фірми — саме там ховається схема.
- Діліться методикою з колегами — Шалайський вважав, що знання мають множитися.
Поширені помилки, яких варто уникати:
- Покладатися тільки на офіційні коментарі без перевірки первинних документів.
- Ігнорувати міжнародні зв’язки — багато українських схем «закінчуються» за кордоном.
- Публікувати матеріал занадто рано, не маючи повної картини ланцюжка.
- Не враховувати політичний контекст — корупція рідко буває «просто бізнесом».
Поширені питання про Олексу Шалайського
Чи загрожувала Олексі небезпека через розслідування?
Він працював у високоризикованому полі, але ніколи не підкреслював особисті загрози. Головною небезпекою для нього, як для багатьох журналістів того покоління, стали не кулі, а виснаження й проблеми зі здоров’ям.
Як «Наші гроші» вплинули на створення ProZorro?
Проєкт створив суспільний запит і показав, що прозорі закупівлі можливі та потрібні. Багато ідей і методів, які тестували журналісти, згодом лягли в основу державних платформ.
Які нагороди отримав Шалайський?
Премія імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» (2013), «Честь професії» (2015, разом з Ніколовим), «Високі стандарти журналістики» (2017). Проєкт «Наші гроші» отримав міжнародну премію «Вільна преса Східної Європи» (2016).
Де можна знайти архів його матеріалів?
Основні розслідування — на сайті «Наших грошей», лекції та виступи — на YouTube-каналах проєкту та партнерських медіа. Багато матеріалів досі актуальні як приклади методики.
Олекса Шалайський не просто розслідував корупцію — він робив так, щоб суспільство могло робити це самостійно. Його серце перестало битися, але принципи, які він впроваджував, продовжують працювати щодня в кожному новому матеріалі, у кожному запиті до реєстрів і в кожному молодому журналісті, який обирає шлях правди замість зручності.
