Анатолій Штефан, відомий під позивним Штірліц, веде один із найстабільніших військових телеграм-каналів України з 2018 року. Канал @a_shtirlitz об’єднує понад 140 тисяч підписників і щодня публікує ідентифіковані втрати противника, аналітику та збори на потреби фронту. Для новачків це зручне вікно в оперативну картину, для досвідчених — джерело відкритих даних, які можна перевіряти й використовувати в моніторингу.
Канал залишається особистим, а не офіційним ресурсом Генштабу. Саме ця суб’єктивність і військова освіта автора формують його характер: пряма мова, сленг, акцент на конкретних іменах і підрозділах. Станом на середину 2026 року аудиторія тримається в межах 141–147 тисяч, а залученість часто перевищує 25 відсотків.
Полковник танкових військ із Запорізької області пройшов шлях від лейтенанта 72-ї бригади до офіцера Генерального штабу. Його телеграм став продовженням служби — способом фіксувати реальність війни відкритими джерелами.
Від дитячого прізвиська до полковника Генштабу
Прізвисько Штірліц прилипло ще в дитинстві через німецьке звучання прізвища. Анатолій Валерійович Штефан народився в Запорізькій області, виріс у російськомовному середовищі й лише після прибуття до Білої Церкви почав активно переходити на українську. Військовим став майже випадково: товариш-сусід збирався вступати до танкового інституту, і хлопець поїхав «за компанію». У 2004 році закінчив Харківський інститут танкових військ.
Служба почалася в 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Саме там у 2014-му його застала війна. Потім були 2016–2017 роки в 53-й бригаді імені князя Володимира Мономаха на Луганщині — посада заступника командира батальйону. З 2017-го — офіцер Генерального штабу. У 2020 році додатково закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Дослужився до полковника.
Нагороди включають орден Богдана Хмельницького III ступеня (травень 2022), премію Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді, медаль «За відвагу» та низку відомчих відзнак. Дружина теж військова. Цей фон — не декорація. Він пояснює, чому тексти каналу звучать як записи людини, яка сама бачила окопи й штабні кабінети.
Саме військова освіта й досвід дозволяють автору відрізняти підтверджені відкритими джерелами факти від чуток, що гуляють мережею.
Народження телеграм-каналу в буремні роки
Канал @a_shtirlitz з’явився 26 листопада 2018 року. Спочатку аудиторія складалася з ветеранів і політично активних людей, які стежили за Донбасом. Контент був змішаний: коментарі політичних рішень, аналітика з фронту, особисті спостереження. Після 24 лютого 2022 року тематика різко змістилася. Канал став щоденним літописом ідентифікованих втрат противника — з прізвищами, званнями, підрозділами.
У 2022-му аудиторія стрімко зросла. Пізніше показники стабілізувалися. Станом на травень–червень 2026 року канал тримає близько 141–147 тисяч підписників, займає високі позиції в категоріях політики та України. Середня залученість тримається на рівні 26–27 відсотків — цифра, яку багато військових каналів не досягають. Є запасний акаунт @shtirlitz911, посилання на Facebook, X (колишній Twitter) @Shtirlitz53, Instagram і TikTok.
Автор прямо пише, що канал особистий і не є офіційним. Це важлива деталь. Він збирає донати на техніку для конкретних підрозділів, публікує відео бойової роботи Повітряних сил, фіксує удари по логістиці противника. Водночас регулярно нагадує: перевіряйте, не поширюйте непідтверджене.
Внутрішня кухня контенту: що робить канал особливим
Основний формат — короткі пости з позначкою «успішно демобілізовані». Це списки російських офіцерів і сержантів, чия загибель підтверджена відкритими джерелами: некрологи, повідомлення родичів, дані з соцмереж, офіційні поховання. Автор накопичує статистику з 24 лютого 2022 року й періодично оновлює загальну цифру.
Поруч ідуть відео з фронту, аналітика окремих операцій, збори на дрони й генератори, історичні паралелі. Мова жива, з військовим сленгом і емоційними оцінками. Немає довгих академічних текстів. Є конкретика: звання, прізвище, підрозділ, обставини.
Для порівняння з іншими військовими каналами варто звернути увагу на три риси. По-перше, акцент саме на іменній ідентифікації, а не лише на цифрах. По-друге, регулярність оновлень. По-третє, поєднання фронтової хроніки з волонтерськими зборами. Це створює відчуття безперервного діалогу з аудиторією.
За моїм досвідом використання цього каналу протягом місяця, найціннішими виявилися саме накопичені списки. Вони дозволяють відстежувати динаміку втрат окремих бригад противника й порівнювати з даними інших OSINT-проєктів.
Поради для початківців: як підписатися і не загубитися
Знайдіть канал за ніком @a_shtirlitz або через пошук «Анатолій Штефан Штірліц». Перевірте наявність синьої галочки й опису з посиланнями на інші соцмережі. Підпишіться також на запасний акаунт — це страховка на випадок блокувань.
Починайте з останніх постів. Звертайте увагу на дату й джерело інформації всередині допису. Не поширюйте одразу — зачекайте підтвердження від офіційних структур або кількох незалежних каналів. Увімкніть сповіщення лише на важливі теми, інакше потік заглушить інші джерела.
Новачкам корисно вести власний блокнот: дата, прізвище, підрозділ, посилання. Через кілька тижнів ви почнете помічати повторення одних і тих самих з’єднань противника. Це вже перший крок до самостійного аналізу.
Глибше занурення для досвідчених підписників
Ті, хто вже працює з відкритими джерелами, використовують канал як один із вузлів мережі. Списки «демобілізованих» можна звіряти з базою Mediazona, BBC або українськими проєктами. Відео бойової роботи часто містять геолокаційні підказки, які досвідчені користувачі перевіряють через картографічні сервіси.
Корисна практика — відстежувати, які саме підрозділи з’являються найчастіше. Це дає уявлення про пріоритетні напрямки для українських ударів. Збори автора також варті уваги: вони показують реальні потреби конкретних бригад у техніці.
Досвідчені підписники рідко беруть інформацію «як є». Вони додають власний шар перевірки: час публікації, наявність фото з поховання, збіг з іншими джерелами. Канал у такому разі працює як ранній індикатор, а не як остаточний вердикт.
Поширені помилки при сприйнятті інформації з військових каналів
Багато хто сприймає кожен пост як офіційну статистику Генштабу. Це не так. Канал особистий, автор прямо про це пише.
Інша помилка — поширювати списки без перевірки. Навіть ретельна робота з відкритими джерелами іноді містить неточності: помилки в званні, дублікати, непідтверджені дані.
Третя пастка — емоційна реакція замість аналізу. Різкі формулювання автора можуть провокувати хвилю ненависті, яка вже не має стосунку до фактів.
Четверта — ігнорування контексту. Один успішний удар не означає перелому на всьому фронті. Канал показує фрагменти, а не повну картину.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли підписники сприйняли накопичену цифру втрат як офіційну. Довелося пояснювати різницю між OSINT-підрахунком і державними даними.
Чек-лист самоперевірки перед поширенням новин
- Чи є в пості конкретне джерело (посилання, скрін, дата)?
- Чи збігається інформація хоча б з одним незалежним каналом або офіційним повідомленням?
- Чи не змішані в одному списку підтверджені й попередні дані?
- Чи не провокує пост лише емоцію без фактів?
- Чи готовий я відповісти за поширення, якщо згодом з’ясується неточність?
Пройдіть ці п’ять пунктів — і ризик помилки різко знизиться.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Чи є канал офіційним ресурсом ЗСУ?
Ні. Автор прямо називає його особистим.
Звідки беруться списки «успішно демобілізованих»?
З відкритих джерел: некрологи, соцмережі, повідомлення родичів, дані похоронних служб.
Чому кількість підписників коливається?
Як і в більшості військових каналів, є природний відтік і приплив. Загальна тенденція залишається стабільною.
Чи можна довіряти зборам на каналі?
Автор публікує звіти й реквізити. Перевіряйте актуальність посилань і наявність звітів за попередні кампанії.
Як канал співвідноситься з іншими OSINT-проєктами?
Він доповнює їх іменними списками й оперативністю, але не замінює системні бази даних.
Міні-кейс: як один пост змінив підхід до перевірки
Навесні 2026 року в каналі з’явився пост про ліквідацію групи російських операторів БПЛА. Відео швидко розлетілося. Частина аудиторії сприйняла його як остаточне підтвердження. Проте кілька годин потому інші джерела уточнили геолокацію й склад групи. Ті, хто одразу поширив без перевірки, були змушені видаляти дописи. Ті, хто зачекав, отримали повнішу картину. Цей епізод показав просту річ: навіть якісний канал потребує другого шару перевірки.
Баланс між особистим каналом і офіційними джерелами
Канал Анатолія Штефана Штірліца працює найкраще в парі з офіційними повідомленнями Генштабу, Повітряних сил і перевіреними OSINT-командами. Він дає швидкість і деталізацію. Офіційні структури дають підтвердження й контекст стратегічного рівня.
Для початківця достатньо підписатися, читати спокійно й не поширювати без перевірки. Для досвідченого — використовувати списки як сировину для власних таблиць і карт. В обох випадках головне залишається незмінним: війна — це не стрічка новин, а реальність, де кожна цифра має ціну.
Канал продовжує жити. Нові списки з’являються щодня. Нові відео фіксують роботу українських підрозділів. І кожен підписник сам вирішує, наскільки глибоко занурюватися в цей потік.