20 травня 2019 року Володимир Зеленський склав присягу шостого президента України в залі Верховної Ради. Ця подія завершила найстрімкіший політичний злет в історії незалежної держави — від коміка та продюсера «Кварталу 95» до глави держави з результатом 73,22 % голосів. Церемонія поєднала традиційні ритуали з несподіваною близькістю до людей і одразу переросла в політичний землетрус.
Саме в цей день новий президент оголосив розпуск парламенту, закликав до кадрових змін і сформулював пріоритет, який лунатиме роками: мир на Донбасі без втрати територій. Інавгурація Зеленського стала не просто формальністю, а точкою відліку нової політичної епохи.
Шлях до присяги: від телевізійного екрану до найвищої посади
Вибори 2019 року перевернули уявлення про українську політику. Колишній актор, який ніколи не працював у державних структурах, здобув перемогу в другому турі 21 квітня, набравши 73,22 % проти 24,45 % у Петра Порошенка. Офіційні результати ЦВК оголосила 30 квітня, після чого згідно з Конституцією новообраний президент мав скласти присягу не пізніше ніж за 30 днів.
Зеленський наполягав на даті 19 травня. Верховна Рада після кількох варіантів (17, 19, 26, 28 травня та 1 червня) більшістю 315 голосів затвердила 20 травня. Цей вибір став першим сигналом майбутнього протистояння: парламент намагався відтягнути момент, коли новий президент отримає право розпустити його.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли політичні оглядачі ще в квітні недооцінювали масштаб змін. Багато хто вважав, що акторський досвід не дозволить швидко перейти до реальних рішень. Реальність виявилася іншою.
Ранок 20 травня: хода, яка стерла дистанцію між владою і людьми
Зранку Зеленський вийшов з Маріїнського парку й пішки пішов до Верховної Ради. Він роздавав «п’ять» прихильникам, робив селфі, зупинявся біля людей з портретами. На площі Конституції його зустрічали з перевернутими прапорами України — символом протесту проти старої системи. Один з найяскравіших моментів — стрибок і поцілунок у потилицю Євгена Кошового, колеги з «Кварталу 95». За п’ять хвилин до офіційної частини Зеленський опублікував у Facebook спільне селфі з дружиною Оленою.
Ця хода не була випадковістю. Вона стала першим публічним жестом нового стилю: президент не приїхав у кортежі, а пройшов серед тих, хто його обрав. Для багатьох це виглядало як продовження виборчої кампанії, де головним меседжем була близькість до звичайних людей.
Урочиста церемонія: крок за кроком у залі парламенту
О 10:00 голова Верховної Ради Андрій Парубій відкрив урочисте засідання. Пролунав гімн. Голова ЦВК Тетяна Сліпачук оголосила офіційні результати виборів. Голова Конституційного суду Наталія Шаптала підтвердила відсутність юридичних перешкод.
Зеленський поклав руку на Конституцію України та Пересопницьке Євангеліє й зачитав присягу:
«Я, Володимир Зеленський, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».
Після підпису тексту присяги йому вручили посвідчення президента, штандарт, знак, гербову печатку та булаву. Вперше в історії незалежної України до присяги приводили дві жінки. Церемонію транслювали дванадцять телеканалів одночасно.
Саме в цей момент формальна процедура перетворилася на політичний маніфест.
Інавгураційна промова: слова, які одразу стали діями
Промова тривала недовго, але кожне речення було заряджене. Зеленський почав з історії про шестирічного сина, який після перемоги сказав: «Виходить, що я теж президент?» І зробив висновок: «Кожен з нас — президент. Не 73 відсотки, а всі 100 відсотків українців».
Він говорив про спільний біль Донбасу, переселенців і заробітчан. Перейшов на російську, звертаючись до жителів окупованих територій, і отримав викрики від Олега Ляшка. Відповів спокійно: «Дякую, що ви продовжуєте ділити українців».
Головний пріоритет — припинення вогню. «Я готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наші території! Ніколи!» Далі — прямі вимоги до парламенту: скасувати депутатську недоторканність, запровадити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, ухвалити виборчий кодекс. І кульмінація: «Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання».
Наприкінці пролунали слова, які багато хто запам’ятав назавжди: «Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися. Це була моя місія. Тепер я зроблю все, щоб українці принаймні не плакали».
За моїм досвідом спостереження за політичними подіями, саме ця промова стала найкоротшим і найефективнішим політичним маніфестом останнього десятиліття.
Символи влади та міжнародна присутність
Булава, знак, печатка і штандарт — традиційні атрибути, що сягають козацьких часів. Їх вручення підкреслило спадкоємність інституції, навіть коли влада переходила до людини з зовсім іншого світу.
Серед іноземних гостей були президенти Грузії Саломе Зурабішвілі, Естонії Керсті Кальюлайд, Литви Даля Грибаускайте, Угорщини Янош Адер, а також представники США (міністр енергетики Рік Перрі), ЄС і низки інших країн. Усі колишні президенти України, крім Віктора Януковича, були присутні в залі.
Після офіційної частини відбулася церемонія представлення командувачів силових структур і підняття Державного прапора біля Маріїнського палацу.
Політичний землетрус: що сталося одразу після присяги
Уже наступного дня, 21 травня, Зеленський підписав указ про розпуск Верховної Ради. Позачергові вибори призначили на 21 липня 2019 року. Конституційний суд пізніше підтвердив законність цього кроку. Кабінет міністрів Володимира Гройсмана отримав сигнал про неминучу відставку, а керівники СБУ, Генпрокуратури та Міноборони — прямий заклик піти.
Ці рішення змінили баланс сил. Партія «Слуга народу», яка на момент інавгурації не мала жодного депутата, через два місяці здобула абсолютну більшість.
| Ключовий момент | Що сталося | Наслідок |
|---|---|---|
| Присяга | 20 травня 2019, 10:19 | Офіційний початок повноважень |
| Оголошення розпуску ВР | Під час промови | Указ наступного дня, вибори 21 липня |
| Заклик до відставок | СБУ, Генпрокурор, Міноборони | Кадрове оновлення протягом місяців |
| Пріоритет миру | Готовність втратити посаду | Визначив риторику перших років |
Дані узагальнено на основі офіційних повідомлень та хронік подій 2019 року.
Поширені міфи про інавгурацію Зеленського
- «Це була суто театральна вистава». Хода й поцілунок Кошового дійсно мали шоу-елемент, але розпуск парламенту й кадрові вимоги стали реальними політичними кроками з юридичними наслідками.
- «Він не розумів, що робить». Промова демонструвала чітке розуміння конституційних механізмів і політичної кон’юнктури. Зеленський знав, що має обмежене вікно для розпуску Ради.
- «Іноземні гості були формальністю». Присутність президентів країн Балтії, Грузії та Угорщини підкреслювала міжнародну легітимність переходу влади.
- «Все було ідеально організовано». Були дрібні казуси (солдат варти впустив значок), але загальна атмосфера залишалася контрольованою.
Ці уявлення часто виникають через емоційне сприйняття події. Реальність була складнішою: поєднання популізму з жорсткими інституційними рішеннями.
Питання, які найчастіше шукають про інавгурацію
Коли саме відбулася інавгурація Зеленського?
20 травня 2019 року о 10:00 в залі Верховної Ради.
На чому він складав присягу?
На Конституції України та Пересопницькому Євангелії.
Чи були присутні всі колишні президенти?
Так, окрім Віктора Януковича.
Що означав розпуск парламенту?
Він відкрив шлях до позачергових виборів 21 липня 2019 року, на яких «Слуга народу» отримала більшість.
Чим ця інавгурація відрізнялася від попередніх?
Першою участю жінок у приведенні до присяги, пішою ходою до Ради та оголошенням розпуску парламенту прямо під час промови.
Погляд із 2026 року: що залишилося після семи років
Минуло сім років. Країна пройшла через повномасштабну війну, зміну пріоритетів і глибокі суспільні трансформації. Інавгурація 2019-го сьогодні сприймається інакше: як момент, коли суспільство повірило в можливість радикальної зміни. Багато обіцянок того дня зіткнулися з жорсткою реальністю війни. Проте сам факт, що актор без політичного досвіду зміг прийти до влади через вільні вибори і одразу кинути виклик старій системі, залишається унікальним.
Ця подія досі служить прикладом того, як персональна харизма, точний меседж і готовність до швидких рішень можуть змінити політичну архітектуру держави за один день.
