Фурія БПЛА — це тактичний розвідувальний безпілотний авіаційний комплекс типу «літаюче крило», розроблений київською компанією «Атлон Авіа». З 2014 року апарат забезпечує підрозділи Сил оборони актуальною відеоінформацією та точними координатами цілей на відстані до 50 км, дозволяючи ефективно коригувати вогонь артилерії вдень і вночі. Комплекс зазвичай включає три апарати, наземну станцію керування, змінні денні та тепловізійні модулі.
За роки експлуатації Фурія БПЛА довела свою надійність у найскладніших умовах. Вона поєднує компактність, тривалість польоту та стійкість до радіоелектронної боротьби. Сьогодні модернізовані версії та наступник — Фурія 2 — продовжують еволюціонувати, відповідаючи на нові виклики поля бою.
Витоки легенди: народження Фурії у 2014 році
Ідея створення вітчизняного тактичного розвідника з’явилася на тлі бойових дій на сході України. Приватна компанія «Атлон Авіа» розробила апарат, який міг би дати артилеристам «очі» за межами прямої видимості. Перший політ відбувся у травні 2014 року. Назва «Фурія» виникла через силует апарата, що нагадував дракона з мультфільму «Як приборкати дракона».
Уже восени 2014-го перші комплекси потрапили до Національної гвардії завдяки волонтерам. У 2015 році систему офіційно прийняли на озброєння Нацгвардії. Повноцінні державні випробування завершилися у 2019–2020 роках, і 9 квітня 2020 року наказом Міністерства оборони Фурію прийняли на озброєння Збройних Сил України. На той момент комплекс уже мав бойовий досвід у зоні АТО/ООС.
Анатомія ефективності: чому саме «літаюче крило»
На відміну від квадрокоптерів, які витрачають багато енергії на утримання в повітрі, Фурія використовує аеродинаміку фіксованого крила. Така схема забезпечує кращий коефіцієнт підйомної сили до опору, що дозволяє апарату залишатися в повітрі до трьох годин (у модернізованих версіях — до чотирьох) при крейсерській швидкості 65 км/год.
Електричний двигун з штовхаючим гвинтом працює тихо, що зменшує ймовірність виявлення. Корисне навантаження — гіростабілізовані денні та тепловізійні камери — передає відео в реальному часі з географічною прив’язкою. Інерціальна навігаційна система в поєднанні з GNSS дозволяє апарату продовжувати місію навіть при придушенні супутникового сигналу та повертатися на базу автономно.
Комплекс розгортається за 15 хвилин. Запуск здійснюється з катапульти, посадка — за допомогою парашута та лиж. Ці технічні рішення роблять Фурію придатною для роботи з польових майданчиків неподалік лінії зіткнення.
Еволюція під тиском реальності: від А1-СМ до Фурії 2
Бойовий досвід постійно підштовхував виробника до змін. Базова модель А1-С отримала в модернізації А1-СМ кевларовий центроплан, покращені антени, автоматичну парашутну посадку та модульне корисне навантаження. Під час повномасштабної війни додали ємніші акумулятори — час польоту зріс до чотирьох годин, а якість нічного зображення покращила нова тепловізійна матриця.
У 2024–2025 роках компанія представила Фурію 2 (A2-S) — більший апарат з розмахом крила близько 3,6 м та злітною масою 15–19 кг. Нова версія здатна перебувати в повітрі до п’яти-шести годин, має радіус дії понад 70 км та дальність маршруту понад 350 км. Збільшений внутрішній об’єм дозволяє інтегрувати додаткові системи, зокрема елементи штучного інтелекту. Малу Фурію при цьому не знімають з виробництва — вона залишається основним інструментом артилерійських підрозділів.
Порівняння ключових характеристик версій
| Параметр | А1-СМ «Фурія» (базова/модернізована) | Фурія 2 (A2-S) |
| Розмах крила | 2 м | ~3,6 м |
| Злітна маса | 5,5–6 кг | 15–19 кг |
| Тривалість польоту | до 3–4 годин | до 5–6 годин |
| Радіус дії | до 50 км | 70+ км |
| Корисне навантаження | до 1–1,5 кг (денна/нічна камера) | до 4 кг (змінні модулі) |
Дані узагальнено з офіційних характеристик виробника та публічних джерел оборонної тематики.
Фурія в екосистемі українських БПЛА
Фурія займає чітку нішу між дешевими короткодистанційними квадрокоптерами та великими стратегічними системами. Квадрокоптери типу Mavic відмінно справляються з тактичною розвідкою на 5–10 км, але не можуть довго «висіти» над однією ділянкою. Великі БПЛА на зразок Bayraktar TB2 дають стратегічну картину, проте дорожчі в експлуатації та вразливіші до сучасних засобів ППО.
Фурія забезпечує саме те, що потрібно артилерійським бригадам: тривале спостереження за тактичною глибиною, точне визначення координат та оперативне коригування вогню. Вона доповнює FPV-дрони та баражуючі боєприпаси, а не конкурує з ними. Багато бригад використовують одночасно кілька типів БПЛА — кожен для своїх завдань.
Екіпаж і людський фактор
Навіть найсучасніший апарат залежить від людей. Екіпаж зазвичай складається з двох осіб: зовнішнього пілота та оператора корисного навантаження. Підготовка включає теоретичний курс та практичні польоти, після чого оператори отримують відповідну кваліфікацію. Початківцям важливо зрозуміти різницю між ручним, напівавтоматичним та автоматичним режимами, а також навчитися працювати в умовах часткового або повного придушення зв’язку.
Досвідчені екіпажі досягають високої ефективності завдяки глибокому розумінню поведінки апарата в різних погодних умовах та при впливі засобів РЕБ. За свідченнями операторів, які виконали сотні вильотів, Фурія прощає деякі помилки на етапі запуску та демонструє високу ремонтопридатність у польових умовах. Один з екіпажів підрозділу прикордонної бригади «Помста» неодноразово підтверджував, що апарат здатен повертатися навіть після втрати основного каналу зв’язку завдяки інерціальній системі.
Поширені помилки та міфи про Фурію БПЛА
Багато хто плутає Фурію з іншими дронами. Ось найпоширеніші хибні уявлення:
- «Це просто великий Mavic». Ні. Квадрокоптер зависає на місці, а Фурія — це планер з фіксованим крилом, оптимізований для тривалого горизонтального польоту та економії енергії.
- «Мала Фурія вже застаріла». Компактні розміри та низька візуальна помітність залишаються перевагою. Малу версію продовжують модернізувати та залишать на озброєнні саме через її мобільність та вартість експлуатації.
- «Вона може замінити всі інші дрони». Фурія — це спеціалізований інструмент розвідки та коригування. Вона чудово доповнює FPV-дрони, баражуючі боєприпаси та важкі бомбардувальники, але не замінює їх.
- «Керувати нею може будь-хто без спеціальної підготовки». Апарат вимагає сертифікованих операторів. Робота в умовах РЕБ, точне визначення координат та координація з артилерійськими розрахунками — це навички, які набуваються під час навчання та бойового досвіду.
- «Фурія — це дрон-камікадзе». Ні. Це багаторазовий розвідувальний комплекс. На відміну від FPV або баражуючих боєприпасів, апарат повертається після виконання завдання.
Сучасні виклики та перспективи розвитку
Головний виклик сьогодення — протидія засобам радіоелектронної боротьби. Виробник відповідає на нього покращенням захищених каналів зв’язку, збільшенням ролі інерціальної навігації та дослідженням елементів автономності. У 2025–2026 роках компанія планує подальше розширення виробництва, впровадження нових оптичних модулів та підготовку до сертифікації за міжнародним стандартом якості EN 9100.
Фурія 2 вже проходить випробування та готується до серійного виробництва. Вона відкриває можливості для застосування в інших родах військ та потенційного експорту. Водночас мала Фурія залишається робочою конячкою для артилерійських підрозділів, де критичні компактність, швидкість розгортання та вартість.
Українські інженери довели, що навіть у найскладніших умовах можна створювати ефективні, адаптивні та постійно вдосконалювані системи. Фурія БПЛА — яскравий приклад того, як приватна ініціатива, бойовий досвід та системна робота виробника перетворюються на реальну перевагу на полі бою.
