Запорізька атомна електростанція фізично налічує шість енергоблоків, кожен з яких оснащений реактором типу ВВЕР-1000. Загальна встановлена електрична потужність становить 6000 МВт, що робить ЗАЕС найбільшою атомною станцією Європи за цим показником. Станом на липень 2026 року жоден з енергоблоків не виробляє електроенергію для зовнішньої мережі — всі шість перебувають у стані холодного зупину.
Цей режим означає повне заглушення реакторів, зниження температури теплоносія та перехід на мінімальне енергоспоживання для підтримання безпеки. Ситуація склалася внаслідок окупації станції з березня 2022 року, систематичних пошкоджень ліній електропередачі та вимог ядерної безпеки, які сформулювало МАГАТЕ. Станція продовжує потребувати надійного зовнішнього живлення або роботи аварійних дизель-генераторів для охолодження відпрацьованого палива та систем безпеки.
Далі розглянуто технічні характеристики кожного блоку, принцип роботи реакторів, історію створення, причини переходу в холодний зупин, поширені хибні уявлення та перспективи розвитку ситуації.
Технічні параметри шести енергоблоків ЗАЕС
Кожен енергоблок ЗАЕС побудований за проєктом ВВЕР-1000/320. Це водо-водяний енергетичний реактор під тиском з тепловою потужністю близько 3000 МВт і електричною — приблизно 1000 МВт нетто (брутто до 1080 МВт). Активна зона містить 163 тепловиділяючі збірки, у кожній з яких розміщено 312 твелів зі збагатченим ураном. Перший контур працює під тиском близько 15,7 МПа, що дозволяє воді залишатися в рідкому стані при температурі до 320–330 °C.
Ось детальна характеристика всіх шести енергоблоків:
| Номер блоку | Тип реактора | Потужність нетто/брутто (МВт) | Введення в експлуатацію | Поточний статус (липень 2026) | Термін ліцензії (українська) |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | грудень 1985 | Холодний зупин | до грудня 2025 (продовжено) |
| 2 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | лютий 1986 | Холодний зупин | до лютого 2026 (продовжено) |
| 3 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | березень 1987 | Холодний зупин | до березня 2027 (продовжено) |
| 4 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | квітень 1988 | Холодний зупин | до квітня 2028 (продовжено) |
| 5 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | жовтень 1989 | Холодний зупин | продовжено до 2030 |
| 6 | ВВЕР-1000/320 | 1030 / 1080 | вересень 1996 | Холодний зупин | проектний термін до 2026 |
Джерело даних: технічна документація та звіти МАГАТЕ.
Ключовий момент для розуміння: навіть у холодному зупині кожен блок потребує постійного електроживлення для насосів охолодження басейнів витримки відпрацьованого палива та систем безпеки. Втрата цього живлення одразу переводить станцію на аварійні дизель-генератори.
Принцип роботи реакторної установки ВВЕР-1000: від ядерного палива до електрики
Реактор ВВЕР-1000 працює за принципом керованого ланцюгового поділу ядер урану-235. Тепло, що виділяється в активній зоні, забирає вода першого контуру під високим тиском. Ця вода не кипить і передає тепло через чотири парогенератори воді другого контуру, перетворюючи її на пару. Пара обертає турбіну, з’єднану з генератором.
Для початківців важливіше зрозуміти основний цикл: ядерне паливо гріє воду → вода гріє іншу воду → пара крутить турбіну → електрика. Для досвідчених читачів варто додати, що проєкт В-320 передбачає чотири петлі циркуляції, гідроємності пасивної системи безпеки та захисну оболонку (контайнмент), яка утримує радіоактивні речовини при можливих аваріях.
Системи керування та захисту реагують за частки секунди на будь-які відхилення параметрів. Саме тому перехід у холодний зупин — це не просто «вимкнули», а контрольований процес зниження потужності, введення бору для поглинання нейтронів та охолодження до температури, коли активне тепловідведення через парогенератори вже не потрібне.
Хронологія створення: як шість блоків сформували найбільшу АЕС Європи
Будівництво ЗАЕС почалося 1981 року після рішення 1978 року. Перші чотири блоки ввели в експлуатацію у 1985–1988 роках — це був період інтенсивного розвитку атомної енергетики в УРСР. П’ятий блок запустили 1989 року, а шостий — лише 1996-го, після скасування мораторію на нові атомні об’єкти.
Кожен наступний блок успадковував досвід попередніх, але мав і відмінності в обладнанні та системах безпеки. У січні 2021 року станція вперше в історії досягла повної проектної потужності 6000 МВт завдяки завершенню ремонту п’ятого блоку та введенню додаткової лінії 750 кВ. Це був пік технічної готовності всіх шести енергоблоків.
Довоєнна роль ЗАЕС в енергобалансі України
До лютого 2022 року шість блоків ЗАЕС забезпечували значну частку базової генерації в українській енергосистемі. Станція працювала в маневровому режимі, але частіше тримала стабільне навантаження. У 2021 році вона демонструвала рекордні показники — повне завантаження всіх блоків одночасно.
Порівняно з іншими українськими АЕС (Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська) ЗАЕС мала найбільшу одиничну потужність і найвищу концентрацію блоків на одному майданчику. Це створювало як переваги (економія на інфраструктурі), так і додаткові ризики (концентрація потужності в одному місці).
Від експлуатації до повного холодного зупину: еволюція статусу блоків у 2022–2026 роках
4 березня 2022 року російські війська захопили станцію. Протягом наступних місяців кілька блоків ще працювали або перебували в гарячому зупині для забезпечення власних потреб та теплопостачання Енергодара. Вересень 2022 року став поворотним: останній блок відключили від мережі.
Протягом 2023–2024 років Держатомрегулювання України послідовно переводило блоки в холодний зупин. У квітні 2024 року останній, четвертий блок, також перевели в холодний режим. З того часу всі шість реакторів залишаються в цьому стані.
У 2026 році ситуація ускладнилася новими втратами зовнішнього живлення. За даними Енергоатому, це вже 19–20-й блекаут з моменту окупації, з них сім — лише за перші шість місяців року. Кожен такий випадок переводить станцію на аварійні дизель-генератори, запас пального на яких обмежений, хоча й регулярно поповнюється.
Поширені помилки та міфи про енергоблоки Запорізької АЕС
Деякі уявлення, які часто зустрічаються в публічному просторі, не відповідають фактам.
- «На ЗАЕС працює лише чотири або п’ять блоків» — фізично збудовано та існує шість повноцінних енергоблоків. Кількість «в експлуатації» до 2022 року іноді відрізнялася через планові ремонти, але всі шість установок були на майданчику.
- «Всі блоки знищені або пошкоджені безповоротно» — інфраструктура зазнала пошкоджень (ЛЕП, деякі будівлі), але реакторні установки та системи безпеки, за оцінками МАГАТЕ, залишаються в працездатному стані для холодного зупину.
- «Росія вже запустила блоки на повну потужність» — жоден блок не видає електроенергію в мережу. Російська сторона видала ліцензії Ростехнагляду на окремі блоки (зокрема 1 та 2), але реального запуску не відбувається.
- «Холодний зупин — це те саме, що й зупинка назавжди» — це тимчасовий безпечний режим. Блоки можна перевести в гарячий зупин або запустити за умови відновлення всіх систем безпеки, водопостачання та зовнішнього живлення.
- «Станція більше не потребує електрики» — навіть у холодному зупині потрібне постійне живлення для насосів басейнів витримки та вентиляції. Саме тому блекаути становлять серйозний виклик.
Поточні виклики безпеки та моніторинг міжнародних організацій
Головний ризик 2026 року — нестабільність зовнішнього електроживлення. Після кожного обстрілу або пошкодження ЛЕП станція переходить на дизель-генератори. МАГАТЕ неодноразово фіксувало, що наявність лише однієї надійної лінії 750 кВ значно підвищує вразливість.
Український персонал продовжує працювати на станції, хоча й під контролем російської адміністрації. МАГАТЕ підтримує постійну присутність своїх експертів, які проводять обходи, перевіряють системи безпеки та радіаційний фон. Останні звіти підтверджують: радіаційний стан у межах норми, але ситуація з живленням та водопостачанням (після підриву Каховської ГЕС) потребує постійної уваги.
Перспективи відновлення роботи: технічні, регуляторні та геополітичні аспекти
Російська сторона видала ліцензії на експлуатацію окремих блоків строком на десять років, однак офіційно заявляє, що запуск можливий лише після припинення бойових дій та вирішення питання водопостачання. Українська позиція полягає в тому, що будь-які дії з відновлення роботи без повернення станції під контроль законного оператора (Енергоатом) та українського регулятора порушують норми ядерної безпеки.
Технічно для запуску хоча б двох блоків потрібні: відновлення надійного зовнішнього живлення, вирішення питання охолоджувальної води (басейни та системи), повна перевірка обладнання після тривалого простою та повернення кваліфікованого персоналу. За оцінками фахівців, навіть за сприятливих умов це займе не менше двох років.
Відповіді на часті запитання про енергоблоки ЗАЕС
Чи є на ЗАЕС діючі енергоблоки, що виробляють електроенергію в мережу?
Ні. Станом на липень 2026 року всі шість блоків перебувають у холодному зупині і не видають потужність в українську або російську енергосистему.
Чому саме холодний зупин, а не гарячий?
Холодний зупин забезпечує найнижчий рівень залишкового тепловиділення та мінімальні вимоги до охолодження. Це найбезпечніший режим за умов нестабільного живлення та підвищених ризиків обстрілів.
Скільки блоків може запустити російська сторона найближчим часом?
Офіційно — жодного без виконання всіх умов безпеки. Навіть за наявності ліцензій реальний запуск стримується відсутністю надійного живлення, води та міжнародного визнання таких дій.
Які ризики для безпеки при черговому блекауті?
Станція переходить на дизель-генератори. Якщо їхня робота триває довго, зростає ймовірність механічних відмов або вичерпання пального. МАГАТЕ наголошує, що кожна така подія підвищує загальний ризик для ядерної безпеки.
Чи впливає поточний стан ЗАЕС на європейську енергетику?
Безпосередньо — ні, бо станція не виробляє електроенергію. Опосередковано — так, через ризики ядерної аварії, які моніторять усі сусідні країни, та через відсутність 6000 МВт базової потужності, які раніше надходили в українську систему.
Ситуація на Запорізькій АЕС залишається динамічною. Кількість енергоблоків незмінна — шість. Їхній статус і безпека залежать від зовнішніх факторів, які виходять далеко за межі технічних рішень самої станції.
