Росія, яка роками заробляла на експорті нафти та нафтопродуктів, дедалі більше залежить від імпортного пального. Після ударів по нафтопереробних заводах частина перероблення зупинилася, і бензин з дизелем доводиться закуповувати за кордоном, зокрема в Казахстані.
З експортера — на прохача
Військовослужбовець ЗСУ та аналітик Олександр Мусієнко зазначив, що наслідки цих ударів значно ширші за можливий дефіцит на заправках. Російські компанії втрачають прибутки, порушуються звичні ланцюги перероблення й експорту, а витрати на імпорт послаблюють воєнну економіку.
Постачання пального з Казахстану викликає обурення, адже країни Центральної Азії пов’язані з Москвою через СНД та ОДКБ. Водночас регіон шукає альтернативні центри впливу, балансуючи між Росією, Китаєм, Туреччиною та США.
«Країни Центральної Азії відходять від Росії, шукаючи опору в Китаї, Туреччині чи Сполучених Штатах. Казахстан має китайські й американські інвестиції, співпрацює з Росією і намагається між усім цим балансувати», — пояснив Мусієнко.
Безкоштовні постачання не триватимуть вічно. Постачальники згодом запропонують купувати пальне за ринковою ціною, що зробить імпорт дорожчим за власне виробництво й змусить Москву витрачати кошти, які раніше вона заробляла на експорті.
Втрати для еліт та воєнної економіки
Імпортне пальне змінює напрямок грошових потоків. Коли продукцію виробляють всередині країни, податки залишаються в російській системі. Під час закупівель за кордоном частину коштів отримують бюджети держав-постачальників, а Москва ще й витрачається на логістику.
Простої НПЗ позбавляють доходів великий бізнес. «Російські олігархи не заробляють на продажі бензину й переробленні нафти — вони втрачають. Це удар по їхньому гаманцю», — наголосив аналітик.
Чим довше триватимуть проблеми, тим сильнішим буде невдоволення серед тих, хто втрачає сотні мільйонів. Це створює не лише економічну, а й політичну загрозу для режиму.
Замість заробляти на експорті, Росія витрачає валюту на зовнішніх ринках і стає залежнішою від постачальників. Удари по НПЗ одночасно скорочують доходи нафтового сектору, збільшують витрати держави та послаблюють ресурси, якими Кремль фінансує війну.
