Закон про антисемітизм в Україні складається з двох ключових актів — базового Закону № 1770-IX від 22 вересня 2021 року «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» та змін до статті 161 Кримінального кодексу, внесених Законом № 2037-IX, які набрали чинності після підпису Президента 14 квітня 2026 року. Базовий документ чітко визначає поняття антисемітизму та перелік його проявів, а кримінальна новела робить ці прояви окремим складом злочину з конкретними санкціями — від штрафу до восьми років позбавлення волі.
Ці норми базуються на міжнародно визнаному визначенні Міжнародного альянсу пам’яті про Голокост (IHRA) і спрямовані не на обмеження критики політичних рішень, а на захист від ненависті до людей єврейського походження як групи. Станом на середину 2026 року рівень зафіксованих антисемітських інцидентів в Україні залишається одним із найнижчих у Європі — одиниці випадків на рік, переважно вандалізм, тоді як фізичне насильство майже відсутнє.
Для звичайного громадянина, журналіста, викладача чи представника громади важливо розуміти, де проходить межа між допустимою дискусією і кримінально караним діянням, як фіксувати порушення та які механізми захисту вже працюють.
Історичний шлях закону: від визначення до кримінальної санкції
У вересні 2021 року Верховна Рада ухвалила Закон № 1770-IX. Документ з’явився напередодні 80-річчя трагедії Бабиного Яру і став відповіддю на багаторічний запит єврейських організацій України щодо чіткої правової дефініції. До цього моменту антисемітські дії кваліфікували загальними нормами про розпалювання міжнаціональної ворожнечі, що ускладнювало доказування мотиву.
Базовий закон набрав чинності 9 жовтня 2021 року. Він заборонив антисемітизм і його прояви, передбачив цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність, а також право потерпілих на відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Однак конкретних змін до Кримінального кодексу тоді не внесли.
Законопроєкт № 5110 про доповнення статті 161 КК України парламент ухвалив 15 лютого 2022 року — за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Документ пролежав без підпису Президента рекордні чотири роки і два місяці. Підпис з’явився 14 квітня 2026 року, у День пам’яті жертв Голокосту за єврейським календарем. З цього моменту «прояви антисемітизму» прямо згадуються в диспозиції статті 161.
Така послідовність — спочатку визначення, потім криміналізація — дозволила уникнути правової невизначеності. Суди й правоохоронці отримали чіткий орієнтир, а не загальну формулу.
Що саме вважається антисемітизмом за українським законом
Стаття 1 Закону № 1770-IX майже дослівно відтворює робоче визначення IHRA: «Антисемітизм — певне сприйняття євреїв, що виражається як ненависть до євреїв. Риторичні та фізичні прояви антисемітизму спрямовані на євреїв чи неєвреїв та/або їхню власність, установи, релігійні місця єврейської громади».
Стаття 2 деталізує основні прояви. До них належать:
- заперечення права осіб єврейського походження на самоідентифікацію;
- заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження;
- висловлення неправдивих, ненависницьких і таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження;
- публічні висловлювання, які покладають колективну відповідальність на євреїв за дії окремих осіб незалежно від їхнього походження чи віросповідання;
- заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост);
- виготовлення, поширення матеріалів з антисемітськими висловлюваннями, публічне використання символів і зображень антисемітського змісту;
- умисне пошкодження або руйнування будівель, споруд, релігійних об’єктів, місць поховань, пам’ятників, присвячених особам єврейського походження, з мотивів антисемітизму;
- нетерпимість до осіб неєврейського походження, яких ідентифікували як євреїв;
- заклики до антисемітизму.
Важливо підкреслити: критика політики Держави Ізраїль, подібна до критики будь-якої іншої країни, не є антисемітизмом. Закон чітко розмежовує ненависть до людей і політичну дискусію.
Саме наявність детального переліку проявів відрізняє український підхід від багатьох європейських країн, де правозастосування спирається переважно на загальні норми про мову ненависті.
Кримінальна відповідальність: шкала покарань після змін 2026 року
Зміни до статті 161 КК України доповнили абзац перший частини першої словами «прояви антисемітизму». Тепер умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі, приниження національної честі та гідності, прояви антисемітизму, образу релігійних почуттів або обмеження прав за відповідними ознаками, караються:
| Кваліфікація | Покарання | Додаткові санкції |
|---|---|---|
| Базовий склад (ч. 1 ст. 161) | Штраф 200–500 неоподатковуваних мінімумів (3400–8500 грн) або обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 3 років | Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років (або без такого) |
| З насильством, обманом, погрозами або вчинене службовою особою | Штраф 500–1000 неоподатковуваних мінімумів (8500–17000 грн) або позбавлення волі від 2 до 5 років | Позбавлення права обіймати посади до 3 років |
| Організованою групою або з тяжкими наслідками | Позбавлення волі від 5 до 8 років | За рішенням суду |
Дані про розміри штрафів базуються на чинному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн) та офіційній редакції статті 161 КК України.
Для початківців варто запам’ятати просте правило: публічне заперечення Голокосту, поширення стереотипів про «світову змову» чи вандалізм на єврейському кладовищі вже підпадають під кримінальну кваліфікацію. Для досвідчених юристів і правоохоронців ключовим залишається доказування умислу та мотиву ненависті.
Порівняння з міжнародними стандартами та практикою інших держав
Українське визначення майже ідентичне робочому визначенню IHRA, яке станом на 2026 рік прийняли понад 40 країн і численні міжнародні організації. На відміну від деяких західноєвропейських держав, де криміналізація обмежується запереченням Голокосту або публічними закликами до насильства, український закон охоплює ширший спектр — від символіки до колективної відповідальності.
У США, наприклад, федеральний рівень спирається на цивільні норми та визначення IHRA в освітній сфері, тоді як кримінальна відповідальність регулюється штатами. У Франції та Німеччині після 2023 року зафіксовано сотні інцидентів на рік, тоді як в Україні — одиниці. Це створює унікальну ситуацію: українське законодавство випереджає за чіткістю, а реальний рівень загрози залишається низьким.
Саме поєднання чіткого визначення з відносно низьким рівнем інцидентів робить український досвід цікавим для порівняльного аналізу.
Актуальна статистика та тенденції станом на 2025–2026 роки
Моніторинг єврейських організацій і правоохоронних органів показує, що у 2023–2024 роках фіксували по 3–5 випадків антисемітського вандалізму на рік. У 2025 році тенденція збереглася. Фізичне насильство практично відсутнє. Соціологічні опитування Київського міжнародного інституту соціології демонструють, що соціальна дистанція до євреїв-жителів України залишається однією з найнижчих серед етнічних груп (індекс близько 3,9 за шкалою Богардуса у 2025 році).
Пік злочинів на ґрунті національної чи релігійної нетерпимості загалом припав на 2023–2024 роки (близько 180–187 облікованих правопорушень), проте частка саме антисемітських серед них мінімальна. Експерти відзначають, що частина інцидентів може мати ознаки інформаційних провокацій.
Для громади це означає, що закон працює переважно превентивно. Для правоохоронців — що кваліфікація за статтею 161 з посиланням на прояви антисемітизму стає більш обґрунтованою.
Поширені помилки та міфи щодо закону
Багато хто вважає, що закон забороняє будь-яку критику Ізраїлю. Це не так. Критика політики, подібна до критики інших держав, залишається законною. Інший міф — що закон стосується лише фізичного насильства. Насправді він охоплює риторичні прояви, символіку, заперечення Голокосту та поширення матеріалів.
Третє хибне уявлення полягає в тому, що без підпису Президента у 2026 році закон «не працював». Базовий Закон № 1770-IX діяв з 2021 року і вже дозволяв цивільні позови та адміністративну відповідальність. Четверта помилка — думка, що закон створює «особливий статус» для однієї групи. Насправді він конкретизує вже існуючу заборону дискримінації за національною та релігійною ознаками.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли публікацію з класичними антисемітськими стереотипами спочатку кваліфікували лише як адміністративне правопорушення. Після появи прямої згадки про прояви антисемітизму в статті 161 справа отримала кримінальну перспективу.
Чек-лист для самоперевірки та дій при зіткненні з проявами
- Зафіксуйте дату, час, місце та точний зміст висловлювання чи дії (скріншоти, фото, свідки).
- Перевірте, чи підпадає дія під один із пунктів статті 2 Закону № 1770-IX.
- Зверніться до поліції з заявою про злочин за статтею 161 КК України, вказавши на прояви антисемітизму.
- Повідомте єврейську громаду або правозахисні організації для моніторингу.
- Збережіть докази належним чином (не змінюйте файли, робіть резервні копії).
- У разі моральної чи матеріальної шкоди підготуйте позов про відшкодування.
- Відстежуйте статус заяви через електронні кабінети або адвоката.
Цей перелік корисний як для потерпілих, так і для свідків. Для початківців достатньо перших трьох пунктів. Для досвідчених — усі сім.
Коли варто звернутися до фахівця, а коли можна діяти самостійно
Якщо йдеться про публічний коментар у соцмережах без закликів до насильства — часто достатньо звернення до адміністрації платформи та поліції. Коли є фізичне пошкодження майна, погрози, організована група або службова особа — негайно залучайте адвоката. Складні випадки з елементами пропаганди чи транскордонним поширенням матеріалів також потребують професійного супроводу.
Міні-кейс: у 2025 році після серії графіті на єврейських об’єктах у одному з обласних центрів громада спільно з поліцією використала саме норму про прояви антисемітизму. Справу відкрили оперативно, підозрюваних встановили. Без чіткого визначення 2021 року кваліфікація могла б затягнутися.
Для звичайного громадянина закон дає інструмент захисту. Для журналістів і викладачів — орієнтир, де закінчується свобода слова. Для правоохоронців — чітку підставу для кваліфікації. Для єврейської громади — додаткову гарантію, що ненависть не залишиться без відповіді.
Питання, які найчастіше виникають на практиці:
Чи можна критикувати уряд Ізраїлю? Так, якщо критика не переходить у ненависть до євреїв як групи.
Чи карається заперечення Голокосту? Так, це прямо зазначено серед проявів.
Чи діє закон у соцмережах? Так, публічні висловлювання охоплюються.
Чи потрібно доводити етнічне походження потерпілого? Ні, достатньо мотиву ненависті до осіб, ідентифікованих як євреї.
Чи можна отримати відшкодування моральної шкоди? Так, стаття 5 базового закону це прямо передбачає.
Закон про антисемітизм в Україні не є декларацією. Він працює як конкретний правовий механізм, який поєднує міжнародні стандарти з національною специфікою і дає реальні інструменти захисту гідності.
