Кримінальний Кодекс – нормативний документ, регулюючий відносини правової сфери діяльності громадян. Цей документ має у своєму змісті норми відповідальності винних у злочинних діях громадян, відповідна до здійсненого злочину кара, помякшувані підстави, підсьави для уникнення покарання. Чинний Кодекс регулює кримінально-правові аспекти злочиності і карності порушень закону громадянами України з 1 вересня 2001 року.
На нормативнйи документ покладено завдання забезпечення правових аспектів щодо недоторканості прав і свобод законослухняних громадян, забезпеченнні недоторканості прав власності, порядку у суспільстві, безпеки. Кримінальній Кодекс охвачує глобальні питання недоторканості конституцйного строю країни, охорони миру, загальної безпеки. КК України зі змінами за 2017 рік покликаній забезпечувати запобігання злочинності в майбутньому.
Сьогодні Кодекс зазнав змін порівняно з редакцією від 2001 року, але правові зміни в його змісті не мають системного характеру.
Кодекс, призваний регулювати правові відносини і стояти на чолі захусту прав і свобод громадян, має чітку і впорядковану структуру. Це Загальна, Особлива частина та Прикінцеві та перехідні положення. Загальна і особлива частина нерозривні і не можуть бути використані без опори одна на одну. Стаття прописана в Загальній частині має відповідну норму в Особливій частині. В противному випадку норми неможливо використати в прововій діяльності.
Зміст і структура Кодексу
Зміст кримінального кодексу України станом на 2017 рік включає чіткі підрозділи і окремі статті,розміщєні у відповідному порядку, що прискорює і полегшую роботу слідства, прокуратури, судів і адвокатів.
Ознайомившись зі змістом Кримінального Кодексу можно зрозуміти поняття і сутність злочину, зміст поняття вини, кари, співучасті, питання виключеня можливості нести відповідальність.
Дві основні частини чинного КК україни 2017 тісно взаємозвязані:
- Базова частина нормкримінального права відображені в одному й тому самому законодавчому документі — Кримінальному кодексі України;
- Дві частини мают одне призначення — запобігання росту рівня злочинності;
- Дві частини Кодексу маєть на меті впровадженя однієї кримінальної політикидержавного апарату в боротьбі зі правопорушеннями. Головними принципами цієї політики:
- Більш строге відношення щодо відповідальності перед законом для правопорушників які знову і знову порушують закон;
- поліпшення або повне усунення відповідальності за правопорушення, які не несли індивідуальної або суспільної шкоди;
- Принципи змістовності обох частин єдині: особиста відповідальності, індивідуалізації відповідальності та карності тощо;
- норми обох частин застосовуються лише взаємопов’язано.
- структурні елементи права знаходять відображення в обох частинах нормативного документу;
- при внесенні змін до норм Загальної частини також змінюються відповідні норми Особливої частини.
Чому Кодекс має бути вдосконалений?
Вже понад шістнадцять років функціонує нормативний документ в країні. У свій час прийняття закону про кримінальну відповідальність було великою подією в житті суспільтва, а також в політиці і економіці. Атже відсутність кримінального законодавства була значною перешкодою для боротьби з правопорушниками у перші роки незалежності країни. Необхідність вдосконалення закону зумовлена неможливістю побудувати правове суспільтсво без дійсної і функціональної правової бази. Закон про кримінальну відповідальність покликаний регулювати відносини в суспільтсві і захищати права кожного громадянина.
Кримінальний кодекс України 2017 стане нормативною базою для боротьи зі злочинністю в наступному році.
Передумавами для реформування кримінального законордавства є:
- наявність недоліків в нормативному документі;
- чисельні зміни, яким піддавався Кодекс за минулі роки мають бути переглянуті, адже можливо не всі вони були обгрунтованими;
- зміст документа має бути вдосконалений і відовідати умовам цілісністі, системністі, послідовністі;
- забовязання країни перед міжнародною спільнотою обумовлені низкою міжнародно-правових угод у сфері боротьби зі злочинністю;
- вдосконалення відповідно до міжнародних стандартів.
Шляхи покращення кримінального законодавства
Для продуктивного вдосконалення і реформування кримінального права має бути використані всі доступні джерела, серед яких:
- опубліковані роботи нацковців, матеріали конференцій, статті;
- практичний досвід застосування кримінального права в Україні;
- закордонний досвід реформування;
Кримінальний Кодекс в першу чергу розглядає положення які є принциповими для суспільства. Це питання національної безпеки, життя, свободи і гідності громадян. Цим нормативно-правоим актом регулюються матеріально-правові відносини, а також підстави і порядок звільнення від відповідальності, види покарання і судимість.
КК України станом на 2017 рік розглядає види відповідальності за конкретні злочини. Ці норми прописані в Особливій частині Кодексу.
Норми Кодексу, що потребують змін
В 2017 році будуть підніматися питання гуманізації в кримінальному праві. Цей аспект кримінального законодавства хвилює фахівців-учених, працівників правозахистних і законодавчих органів. Застосування гумманних засобів, уникнення необдуманої жорстокості сьогодні необхідні для досягнення позитивних результатів противостояння зі злочинністю у демократичному суспільстві. Вже з 2001 року гуманізація має поступове втілення в провозахисту сферу.
Коментований кримінальний кодекс України 2017 свідчить про прикрий момент щодо прийняття антикорупційних законів. Адже з наукової точки зору антикорупційні закони моють бути перероблені, приведені до відповідності сучасним вимогам та принципам побудови національного законодавства.
Ще одним цікавм моментом у розвитку криміналтного права в Україні є гармонізація відповідно міжнародних норм. Цей термін зумавлює охоплення міжнародних стандартів права, правил переслідування і принцопів карності винних, а також відшкодування моральних та матеріальних збитів постраждалим від злочинності.
Якість і стабільність закону мають стати одними з першочергових принципів вдосконалення кримінального законодавства.
Боротьба з правопорушеннями має сенс лише за наявності стабільної законодавчої бази побудованої на принципах стабільності і незмінності. Стабільність закону дає громадянам впевненість в своїй безпеці, в захищеності своїх прав, свобод і інтересів. На фоні стабільності законодавство має бути одночасно динамічним. Розвиток, оновлення и вдосконалення – це три кити які забезпечуть правову безпеку суспільства.
Правотворча діяльність останніх років мала безсистемний характер. Законодавчі проекти часто були хаотичними, необдуманими. Часто не мала місця необхідна в законотворчому процесі наукова експертиза. Це значно послаблює запобіжну функцію закону і дескредитує норми захисту особистості в очах громадян країни.
Правозахистна сфера сьогодні має низку нерозвязаних проблем які потребують найскорішого вирішення. При цьому науковий підхід має супроводжувати законодавчий і правозахистний процеси.
