Інфляція в Зімбабве увійшла до підручників як одна з наймасштабніших внутрішніх економічних криз у новітній історії. Тільки за офіційними даними, вона становила у 2008 році кілька сотень мільйонів відсотків. Насправді ж її масштаб не піддається об’єктивній оцінці.

Причини кризи

Зімбабве – одна з наймолодших держав в Африці. Офіційну незалежність ця країна отримала лише 1980 року. Тоді ж вона й отримала свою нинішню назву, а раніше йменувалась Південною Родезією. Внаслідок виборів до влади в державі прийшов Роберт Мугабе. У 1981 році в обіг було введено національну валюту – долар Зімбабве.

На нашому сайті можете докладніше дізнатися про рівень життя у Зімбабве.

Опоненти президента Мугабе одразу запідозрили його в авторитарних нахилах. Він запровадив практично однопартійну систему і переслідував своїх політичних супротивників. Але головні проблеми почалися 2000 року, коли в країні розпочалася так звана земельна реформа.

Вона передбачала масове вилучення сільськогосподарських угідь у білих плантаторів та їхню передачу новим власникам – переважно прихильникам влади.

Реформа призвела до різкого спаду виробництва основних предметів зімбабвійського експорту – тютюну, бавовни, чаю, цукрової тростини. Нові власники плантацій, не маючи належних знань та досвіду. виявились поганими господарями.

Біле населення почало масово залишати країну. Крім того, дії президента Мугабе зазнали жорсткої критики з боку міжнародної спільноти. США та Європейський Союз запровадили проти Зімбабве економічні санкції.

Усе це призвело до різкого погіршення економічного становища широких верств населення країни. Слідом за сільським господарством постраждала і обробна промисловість. Сильно зросло безробіття. Уряд не знайшов нічого кращого, як вдатися до перевіреного методу – друкарського верстата.

При цьому грошова маса ніяк не забезпечувалася виробництвом товарів та послуг. Свого піку криза в Зімбабве досягла у 2008-09 роках.

Рекомендуємо ознайомитись з відео про гіперінфляцію.

Розгул інфляції

2006 року інфляція становила понад 1000%. У 2007 році вона перевищила 60000%. Про інфляцію у Зімбабве у 2008 році досі складають легенди. Досить сказати, що лише офіційно в цей період вона склала 231 млн. відсотків.

А за деякими оцінками на грудень 2008 року вона сягала 6,5 квінкватригінтильйонів відсотків. Це число зі 108 нулями!

Долар Зімбабве тричі зазнавав деномінації. Вперше це сталося 21 серпня 2006 року щодо скромного курсу – 1:1000. Вдруге обмін старих грошей відбувся 1 серпня 2008 року. За 1 новий долар Зімбабве давали 10 мільярдів старих.

Остання деномінація зімбабвійської валюти відбулася 2 лютого 2009 року. Курс – один до трильйона.

У січні 2008 року було введено купюру у 10 млн доларів. У травні за нею були 50, 100 і 150-мільйонні банкноти, потім – 5, 25 і 50-мільярдні. Липень ознаменувався виходом 100-мільярдної купюри. На цей момент за 1 американський долар давали 50 млн зімбабвійських.

Практично всі жителі країни стали мультимільярдерами, але навряд чи це зраділо. Уряд просто не встигав друкувати нові банкноти з астрономічною кількістю нулів. Доходило до анекдотичних ситуацій: якщо вранці буханець хліба ще можна було купити за сумку грошей, то ввечері в магазин ходили вже з тачками, завантаженими банкнотами.

Звісно, ​​така ситуація супроводжувалася глибокою економічною та соціальною кризою. Робота Зімбабве у період була практично недоступна. Рівень безробіття збільшився до рекордних 80%. Державний борг обчислювався 131%, ВВП упав приблизно 18%. Усі, хто мав таку нагоду, залишили країну.

Можете дізнатися на нашому сайті про рівень ВВП у країнах світу на душу населення.

12 квітня 2009 року долар Зімбабве перестали використовувати як платіжний засіб усередині країни. Натомість набули поширення конвертовані валюти держав з більш стабільною економікою – переважно долар США та британський фунт стерлінгів.

А 30 червня 2009 року за рішенням національної монетарної влади долар Зімбабве офіційно припинив своє існування.

Наслідки та висновки

Після ухвалення урядом програми економічного відновлення та офіційного дозволу на ходіння іноземної валюти ситуація в країні дещо стабілізувалася. За підсумками 2011 року зростання ВВП перевищило інфляцію (11,9% проти 4,5%). Але загалом підсумки проведених реформ плачевні.

До 1980 року – часу здобуття незалежності, Зімбабве було серед найбільш економічно успішних країн Африки. Динамічно розвивалися сільське господарство та добувна промисловість. На сьогоднішній день ця країна входить до списку найбідніших держав світу. Вона навіть не має власної національної валюти. ВВП душу населення оцінюється в 600 американських доларів. За цим показником Зімбабве випереджає лише ДР Конго.

Ситуацію посилює демографічний вибух, який отримав прискорення у ХХІ столітті. Кожні 4 роки населення країни зростає на 1 млн осіб. Зрозуміло, що шанси здобути хорошу освіту та роботу у молодих людей мінімальні, а деякі з них просто голодують.

При цьому частка білого населення знижується у геометричній прогресії. Якщо у 2010 році в країні налічувалося близько 210 000 людей європейського походження, то у 2022 році – лише близько 10000.

Криза в Зімбабве має стати добрим уроком для політиків усього світу. Радикальні реформи рідко доводять до добра.

Дивіться відео: цікаві факти про Зімбабве.

Зміни мають здійснюватись еволюційним шляхом з урахуванням інтересів усіх соціальних груп населення. Реформам має передувати їхнє широке обговорення у суспільстві. Утиск прав людей за расовою або національною ознакою неприпустимий.