За моїми професійними обов’язками я мав честь і задоволення сидіти в той день на трибунах стадіону, який пам’ятає Олімпійські ігри 1952 р. Насправді цього разу УЄФА так розбалував своїх медіа-партнерів, що ми сиділи поруч членам Виконкому УЄФА, користуючись з ними однією базою харчування. Звідси унікальна можливість обмінятися коментарями з володарями європейського м’яча на різні, не тільки спортивні, теми. А їх було чимало, адже лише напередодні президент США – Джо Байден ратифікував заявки Фінляндії та Швеції в НАТО, тому ця тема була свіжою та популярною не лише для господарів. Нас також не хвилювало те, що для нас було цілком природним, починаючи з розмов про перехід Роберта Левандовскі в Барселону. Цікаво, що багато хто цікавився, чи правильно вчинив пан Роберт, покинувши Баварію.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Раків зробить сенсацію? Іві Лопес: Немає нічого неможливого
У Збишека Бонека, якого ми також спіймали у величезній ложі УЄФА, таких сумнівів не було. Ми мали з ним більш тривалу розмову про “Леві”, яка показала, що Зібі роками вмовляв Роберта покинути Бундеслігу, а раніше змінити тренера. Він навіть використав таке мальовниче порівняння: «Якщо ти польський актор і хочеш грати у фільмах, які знімають у Голлівуді, тобі не можна мати польського менеджера, бо він мало допоможе». У цьому справді щось є. У будь-якому випадку, багато друзів з індустрії запитували нас про “Льюї”, і мені кортіло здогадатися про це Флорентіно Перес, який пив червоне вино зі своїми колегами з Реала за п’ять метрів від мене, але я не мав нахабства заважати іспанці. Одне можна сказати напевно – тема Роберта Левандовскі є живою та привабливою для футбольної Європи, і, напевно, такою вона залишатиметься ще довго. Можливо, до 20 листопада, коли в Катарі стартує чемпіонат світу.
Щодо Чемпіонату світу, то матч у Гельсінкі показує цікаві висновки щодо, наприклад, потенціалу бразильців. Той факт, що Каземіро був визнаний найкращим гравцем матчу, – це ніщо, але спостерігати за його грою з відстані 25 метрів у ситуаціях, які не показують по телевізору, дає нокаутне знання його навичок і має викликати повагу не лише у суперників. Не гірше виявилися блискавичний Вінісіус, Едер Мілітао, який грав у другому таймі, та Родріго, який грав у другому таймі. Останньому в розширеній програмі матчу, опублікованій УЄФА, було присвячено чотири сторінки великого інтерв’ю, що зробило його героєм матчу в середу. Карло Анчелотті, однак, зробив ставку на не менш талановитого і більш досвідченого, ніж Родріго, уругвайця Федеріко Вельверде, і нам ще потрібно дочекатися виступів Родріго.
Повертаючись до бразильців із «Реала», це для мене — людина, вихована в культі Маріо Загало з 1970 року, яким я захоплювався (до речі, на чеському ТБ, бо TVP не транслювало чемпіонат світу з Мексики!) легендарного Пеле, а потім знаменитих Тостао, Жерсона та Жаірзіньо, матч у Гельсінкі був справжньою насолодою. Зіграли невимушено, вишукано та витончено, без психічної напруги, характерної для сучасного футболу. У них грали у стилі, як у моєму дитинстві казали у футбольний м’яч – «Як Бразилія на канікулах». А загалом уся середа була дуже розслаблюючою.
Після матчу я помітив, що Збишек Боньєк спустився до протоколу і довго спілкувався з Карло Анчелотті. Коли він повернувся до ложі, я запитав, про що вони так весело розмовляли. І Зібі теж весело відповідає: «Як щодо чого! Карло каже, що Перес заборонив йому більше вигравати кубки, тому що йому нікуди їх покласти». Незважаючи на те, що це жарт, він може здатися нам досить гірким. Комусь вже немає місця для демонстрації кубкових трофеїв, а ми все ще мріємо про регулярну участь наших клубів у груповому етапі єврокубків. І, мабуть, ще колись будемо мріяти, тому сьогодні насолоджуємося грою бразильців. Звичайно – бразильці у відпустку!
