Білосток. Відкопано 150 мацев. Найстаріший — 1809 року

– Почалося з того, що в середині 1990-х Польсько-Ізраїльський центр громадянської освіти та Єврейська релігійна громада почали прибирати Білостоцький цвинтар на вулиці Всходній. Нам допомагали місцеві волонтери або учасники поїздок з Ізраїлю та США. Вони чистили мацеви та косили бур’яни, – каже Люсі Лісовська, президент Польсько-Ізраїльського центру громадянської освіти та представник Єврейської релігійної громади у Варшаві в Білостоці та Підляському воєводстві.

20 років тому німецька організація Aktion Sühnezeichen Friedensdienste (ASF) розпочала співпрацю з CEO. У результаті на кладовище з’їхалися групи молоді з усієї Європи, тут провели двотижневі відновлювальні табори.

Читайте також: Замінили сходи. Коли перевернули кам’яні плити, виявилося, що це мацеви

У 2015 році про єврейський цвинтар у Білостоці дізналася американська пара з-під Бостона: Емі та Джош Деген.

– Спочатку вони приїхали на Соколку, де я показав їм важливі для єврейської громади місця. Пізніше ми поїхали на цвинтар у Білосток, де група молодих людей працювала на мацевах. Джош, який за фахом каменяр, сказав, що наступного року знову приїде сюди з дружиною і спробує зібрати людей і професійно допомогти. Так і сталося. Джош керував екскаватором, який підбирав мацеви, що лежали на траві, а інші американські волонтери встановлювали їх і чистили. Саме тоді був створений Фонд відновлення Білостоцького кладовища, президентом якого є Джош, а скарбником Емі, – згадує Люсі Лісовська.

Читайте також: Мацеви під шаром асфальту. Під час німецької окупації вони загартували подвір’я перед штаб-квартирою гестапо

Американські волонтери приїжджали в 2016-19 роках. Нам вдалося зібрати і почистити багато мацев. Діяльність перервала пандемія.

– Цього року нам вдалося їх відновити. Крім того, ми вирішили – після отримання згоди президента Білостока та погодження з головним рабином Польщі Міхаелем Шудрихом – викопати невеликий пагорб на вулиці Боя-Желенського, біля цвинтарної огорожі. Про те, що під землею є мацеви, говорять роками. Це виявилося правдою, – каже наш співрозмовник.

З-під землі викопано 120 кам’яних мацев. Член правління Фонду відновлення єврейського цвинтаря в Білостоці, спеціаліст з написів на ідиш та івриті, проф. Гайді Шпек-Ідзіковскі прочитала, що найстаріший надгробок походить з 1809 року. Є також мацеви, серед інших з 1820, 1831 або 1851 років.

– Тим часом кладовище на вулиці Всходній було закладено близько 1890 року. Це означає, що мацеви привезли сюди з якогось іншого некрополя. Швидше за все, з рабинського цвинтаря, де зараз знаходиться Центральний парк на вулиці Калиновського», – наголошує Люсі Лісовська.

Рабинське кладовище було закладено близько 1760 року. Останнє поховання відбулося в 1890 році. На старому рабинському кладовищі поховані загиблі під час Другої світової війни. Вони стали жертвами Білостоцького гетто. Після Другої світової війни цвинтар засипали і створили Центральний парк.

Читайте також: Це були втікачі з гетто, їх убили німецькі військові поліцаї. Зараз на місці вбивства встановлено мацеву

– То хтось ці мацеви привіз сюди після Другої світової війни. Важко сказати, в які роки, – підкреслює Люсі Лісовська.

Наразі мацеви, а також фрагменти людських останків, знайдені всередині пагорба, були покладені на єврейському кладовищі на вулиці Вхідній.

– Будемо говорити з міською владою, щоб мацеви їхали на своє місце. Тобто колишній рабинський цвинтар, – наголошує наш співрозмовник.

Заступник мера Білостока Рафал Рудніцький у вівторок (23 серпня) під час прес-конференції, організованої біля єврейського кладовища на вулиці Всходній, заявив, що влада шукатиме рішення, щоб надгробки повернулися на свої місця.

Він навів приклад пам’ятного місця колишнього євангельсько-аугсбурзького цвинтаря XVIII ст., відомого білосточанам як Сєнний ринок, де вже два роки стоїть мистецька інсталяція з рельєфами, які виконують роль саркофага.

– Зараз ми хочемо, щоб це минуле, якого багато білосточан не пам’ятають або навіть не знають, було належним чином вшановано також у випадку з тими мацевами, які тут розкопані – сказав Рудніцький.

Він також повідомив, що невеликий садибний парк т. зв кишеньковий парк.