Кором отруївся. Солдати та пожежники витягають із річки мертву рибу. Токсиколог не радить збирати їх самостійно

Любуський воєвода Владислав Дайчак повідомив, що в п’ятничних заходах з ліквідації наслідків екологічної катастрофи брали участь 120 солдатів Сил територіальної оборони та 30 пожежників Державної пожежної служби, які плавали по річці на 17 човнах. .

Рибу збирали як з течії, так і з берега річки. Більше того, у Костшині-над-Одрою, поблизу лиману Варта, пожежники розширили дамбу, щоб виловити мертву рибу, що тече течією.

– Наразі з води витягли 4,5 тонни мертвої риби. Це дуже багато за такий короткий термін експлуатації. Ця риба була зібрана у відповідні мішки, і на даний момент компанія-переробник, з якою ми підписали договір, забере та утилізує тушку. Це дуже гарна новина. Ми продовжимо ці заходи завтра, – сказав Дайчак.

Він додав, що робота воєводських служб та адміністрації була спланованою, а в наступні дні триватимуть інтенсивні роботи щодо вилучення мертвої риби з річки Одра. Крім того, 70 курсантів пожежної школи головком ДСНС відправить в область, – повідомив він.

Контакт з отруєною рибою може викликати лише подразнення шкіри, яке можна побачити у вигляді почервоніння, печіння або опіків, але не спричинить інфекцію в організмі, – сказав Ерік Матушкевич, спеціаліст з клінічної токсикології та внутрішніх хвороб.

– Самостійний збір мертвої риби місцевими жителями чи рибалками є, м’яко кажучи, нерозумним. Залишимо це спеціалізованим службам, які підготовлені до цього і мають відповідні запобіжники щодо цього, – наголосив він.

Проте заспокоїв, що при вдиханні, тобто якщо ми вдихаємо повітря біля річки, сильного отруєння не будемо. «Отруєння може статися тільки через травний тракт, тобто якщо ми з’їмо цю заражену рибу у великих кількостях», – сказав він. – Звичайно, така кількість риби залежить від концентрації отруйних речовин у рибі та річці, але наразі ми не маємо такої інформації, – зізнався він.

Він зазначив, що якщо хтось уже збирав цю рибу і має опіки рук, то потрібно звернутися до лікаря. – Такі подразнення ми трактуємо як опік шкіри, але це не отруєння чи інфекція. Це лише хімічне ураження, опік шкіри, – підкреслив він.

Коли його запитали про шкідливість ртуті для живих організмів, яка, згідно з німецькими джерелами, могла бути знайдена в річці на німецькому боці кордону, він відповів, що «ртуть, яку можна знайти в рибі або в Одері, не є ртуть, яку ми знаємо з термометрів».

— У нас у термометрі металева ртуть. Якщо ртуть буде підтверджена в рибі або у воді, то це будуть сполуки ртуті і найчастіше в продуктах харчування це будуть органічні сполуки ртуті, найчастіше це метилртуть, рідше етилртуть, – сказав він.

– Тому ми як токсикологи завжди наголошуємо, що навіть якщо хтось з’їв невелику кількість ртуті з градусника, для організму це не має значення, адже металева ртуть не засвоюється з шлунково-кишкового тракту. Інша ситуація, коли ртуть контактує з іншими токсичними речовинами, пояснив він.