Трачик-Ставська і Моравецький. Дві промови про ставлення до німців, дві під час святкування вибуху Варшавського повстання

У годину «Ш» столиця віддала шану повстанцям – залунали сирени, у місті зупинився рух. Перед пам’ятником Gloria Victis у Мілітарних Повонзках о 17:00 ветерани, мешканці Варшави та представники влади вшанували пам’ять повстанців.

Під час ювілейних святкувань на цвинтарі варшавських повстанців, біля пам’ятника полеглим-нескореним, учасниця Варшавського повстання Ванда Трачик-Ставська звернулася до мазовецького воєводи з проханням поставити горизонтальний хрест на місці спочинку кількох десятків тисяч загиблих. мешканців Варшави.

– Однією з найбільших потреб є хрест, який стоїть тут, на кургані. Ви не можете побачити це, тому що воно затемнене. Але він повинен тут лежати, інакше я тут ляжу. Тому що тут зберігається прах понад 50 тисяч людей. Армія, цивільні, немовлята, старі – разом, – сказала вона.

Під час виступу Трачик-Ставська нагадала, що повстанці «припинили боротьбу, хоча знали, що не мають великих шансів». — Тому що вони нас підвели. Союзники підвели нас. Вони могли б нам допомогти, вони могли б дати нам аеропорти, вони могли б дати нам зброю та боєприпаси. Ми її голими руками відвоювали у ворога, тому й загинули, – сказала вона.

– Тому я закликаю, бо в Україні війна: допоможіть їм якнайшвидше найсучаснішою зброєю. Я кличу на весь світ. Я кажу це як солдат, який знає, що означає мати в руках зброю, – звернулася Трачик-Ставська.

Вона підкреслила, що ветерани Варшавського повстання «не народилися раптом з іншого покоління, ніж усі інші». – Зараз народжуються такі ж дівчатка і хлопчики, як і тоді, але нас так виховували, – зазначила вона.

– Були школи, куди партію не пускали, бо жоден хлопець не знає, на чиєму боці він стане, де не виросте і тільки тоді має право вибору, а не тоді, коли він маленька дитина – вона пояснив.

Ветеран Варшавського повстання закликав «не вливати в душі цих дітей ненависть ні до кого». — Хоча б до тих, що стоять на колінах, до німців. Згадайте всі, коли був воєнний стан і я був у священика [Jerzym – przyp. red.] Попелушко [kapelanem Solidarności – red.] в службі, що ми роздавали допомогу найслабшим, я знаю, звідки прийшли перші та найкращі пакунки. Прийшли і поїхали від німців, – сказала вона.

Після Ванди Трачик-Ставської прем’єр-міністр Матеуш Моравецький говорив про питання відповідальності Німеччини. Він сказав: – Варварство німців, звірство німців, які перетягнули ворота на ворота мешканців Охоти і Волі, вбили їх, абсолютно не має собі рівних і є досі великим, незіпсованим каяттям Німеччини.

– Ми не повинні цього забувати, ми не повинні робити вигляд, що цього не було, – наголосив він.

– Цей пам’ятник полеглим-нескореним, який поставили тут у недобудованому вигляді 50 років тому, потребує хреста і цей хрест стояв. Хрест повинен з’єднуватися. Якщо потрібен ще один хрест, то нехай він теж об’єднує, а не роз’єднує, – сказав Прем’єр-міністр.

– Повстанці, які ще жили набагато більше, ніж сьогодні, хотіли саме цього, а комуністична влада тоді йшла проти правди та пам’яті і не хотіла християнських символів. Тому вшанування цього місця цим найважливішим для нас символом є таким важливим і дякуємо, що цей хрест нарешті з’явився тут через 50 років, – додав Моравецький.

Прем’єр-міністр сказав, що “сьогодні ми також стикаємося з питанням, чи можуть ті жахливі жертви, які були принесені, бути просто закритою сторінкою історії”. – Я відповідаю на це запитання: ні, не можуть. Не можуть, тому що історія і ті сторінки, які записали німці, мають свій специфічний вимір. Варшава мала бути повністю знищена, стерта з карти і перетворена на руїну, – додав він.

– Нащадки руйнівників і злочинців, сьогоднішня Німеччина, повинні усвідомити, що без реальної компенсації не може бути й мови про закриття цієї сторінки історії. Будь-яка справедливість, правда про той час, відновлення спільного добра і примирення мають бути поєднані з елементарною справедливістю, а це, у свою чергу, з урегулюванням тих жорстоких злочинів, – наголосив Моравецький.