Приблизно двадцять років тому указом президента була впроваджена спеціальна система оподаткування та певних категорій підприємців. Цю систему назвали спрощеною. Мета її впровадження полягала у стимулюванні розвитку малого та середнього бізнесу. Спрощена система оподаткування актуальна й сьогодні, а ті, хто нею користуються, мають право на сплату єдиного податку замість усіх інших податків та зборів, а також право на спрощене подання звітності та статистичних даних. Зараз активно впроваджується податкова реформа, а тому підприємці цікавляться, які величину становитиме ставка єдиного податку в Україні в 2019 році.
Що саме являє собою єдиний податок?
Єдиний податок – це певний вид стягнення, який відраховують суб’єкти господарської діяльності. Його мають право сплачувати лише ті особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Якщо не вдаватися в подробиці, то цей податок є головним підприємницьким стягненням. Загалом єдиний податок поєднав купу інших видів відрахувань, а сплачується він до місцевого бюджету. Треба знати, що суб’єкти господарської діяльності розділяються на декілька категорій, для кожної з яких нині встановлюється своя ставка податку.
Єдиний податок був створений через рік після впровадження спрощеної системи оподаткування. Тоді він мав фіксовану величину, яка становила від 20 до 200 гривень. Відрахована сума розділялася на три частки. Перша частка надходила до місцевого бюджету, друга йшла до Пенсійного фонду країни, а остання – у фонд соціального страхування. Такий розподіл існував до 2010 року, після чого виникла необхідність у певних змінах. З часом податок взагалі перестав мати фіксовану ставку. Зараз питання полягає в тому, яким буде єдиний податок на 2019 рік в Україні та чи зміниться якось ставка.
Перша група платників
Як вже згадувалося раніше, усі суб’єкти господарювання розділяються на певні групи. До першої групи належать підприємці, які займаються:
- Роздрібним продажем товарів чи якоїсь продукції на торгових точках чи на ринках.
- Ведуть діяльність у сфері надання послуг побутового характеру населенню.
Особливість цієї категорії полягає в тому, що її представники не можуть наймати на роботу працівників. Вони повинні вести діяльність виключно самотужки. Граничний рівень прибутку на рік для першої категорії становить триста тисяч гривень. Що стосується ставки, то єдиний податок в 2019 році в Україні для 1 групи складатиме 10% від розміру прожиткового мінімуму. Це означає, що наприкінці року громадянам доведеться відраховувати приблизно 200 гривень.
Друга група платників
Друга категорія вже має свої певні відмінності та особливості. Її представники можуть:
- Займатися господарською діяльністю у сфері надання будь-яких видів послуг. Ці послуги можуть надаватися не лише звичайному населенню, а ще й іншим платникам цього податку.
- Продавати різні види товарів або їх виготовляти.
- Вести ресторанний бізнес.
Що стосується саме цієї групи, то її представникам дозволяється мати штат робітників, який може складатися максимум з десяти осіб. Гранична планка доходу становить півтора мільйона гривень за один календарний рік. А от єдиний податок для 2 групи складатиме 20% від рівня мінімальної заробітної плати. Якщо влада зможе у 2019 році підняти мінімалку до 4100 гривень, то підприємці сплачуватимуть приблизно 800 гривень.
Третя та четверта групи
Представники цих груп майже не мають обмежень, але вони повинні сплачувати набагато більшу суму податку. До третьої групи відносять осіб, які є підприємцями та юридичних осіб. Загалом вони мають право на ведення будь-якого виду діяльності. Вони не мають обмеження на кількість найманої праці, але планка граничного прибутку становить п’ять мільйонів гривень. Що стосується відрахувань, то тут є невеличкий нюанс. Особи, які відраховують податок на додану вартість, сплачують єдиний податок у сумі 3% від загальної величини прибутку. Але якщо особа не сплачує ПДВ, то він включається в цей податок, а ставка починає складати цілих 5% від загальної суми доходу. Виходить, що єдиний податок в Україні для 3 групи цілком залежить від прибутку підприємця та сплати ним ПДВ.
До четвертої групи відносять виробників сільськогосподарської продукції. Але існує одна особлива умова. Загальний товарообіг за календарний рік виготовленої сільської продукції повинен становити 75%. Що стосується найманої праці, то тут немає ніяких обмежень. Так само немає граничної суми прибутку. Але ставка податку визначається в індивідуальному порядку з урахуванням багатьох факторів, серед яких зазначається навіть загальний обсяг земельних володінь особи. Варто знати, що нарахування для цієї групи відбуваються на основі інформації, наданої представниками державного земельного кадастру.
