Антикорупційні закони ухвалюються у багатьох країнах світу. У кожній державі вони залежать від національної специфіки та відносин між чиновниками та громадянами. З огляду на це розробляються та приймаються нові закони для боротьби з корупцією у Франції.

Щаблі корупції

З одного боку, існує принцип рівності перед законом громадян усіх верств та станів. З іншого боку, спостерігається прагнення багатьох людей отримати собі привілеї в обхід загальних правил.

Залежно від місця у суспільстві, освіти та інших сторін життя корупційні порушення створюють таку собі піраміду. Нижній ступінь – наймасовіший: дрібні порушення рядових чиновників:

1. Працівників соціальної сфери.
2. представників природоохоронних органів.
3. Пожежних.
4. Податкових інспекторів та представників інших подібних організацій.

Ігнорування різних порушень законів, правил, інструкцій дає змогу чиновникам примножити свої заробітки. Непоодинокі випадки, коли посадова особа переходить до прямого здирництва, шантажуючи різними видами покарання порушників. Жертвами подібного найчастіше стають вихідці з країн третього світу та ті, хто надає їм житло, роботу у Франції.

Буває й таке, що, наприклад, поліцейські наймають інформаторів із кримінальних районів, щоб боротися зі злочинністю.

На замітку: на відміну від російських, французьким автоінспекторам чужі корупційні звичаї, що є кращою страховкою від ДТП.

Наступний щабель у корупційній ієрархії займають місцеві органи самоврядування. Завдяки децентралізації вони мають великі повноваження в політичній, господарській та адміністративній сфері.

Керівництво місцевими органами влади здійснюють префекти, яких у Раді Міністрів призначає президент. Префекти на місцях керують таким:

1. Частиною соціальної сфери: охороною здоров’я, освітою (докладніше про освіту у школах Франції), допомогою незаможним, комунальною інфраструктурою.
2. Благоустроєм.
3. Містобудуванням, у тому числі і реконструкцією будівель.

На кожному рівні є своя виборна рада. Для роботи в структурі наймають персонал, який займає у цивільній службі понад 25% працівників.

З держбюджету надсилаються великі субсидії територіальним колективам на різні статті видатків. Крім того, у кожній раді є свої джерела доходу: податки і збори. Звісно, ​​у дрібних населених пунктах подібних надходжень небагато та їх ледве вистачає на облаштування, натомість у великих агломераціях доходи більш ніж значні.

З цих надходжень оплачуються Витрати реалізацію комплексних планів розвитку комун, комунальні послуги та інші. У реалізації планів беруть участь як держава і місцева влада, а й великі фірми, представники торгово-промислових палат, приватного сектора. Все це призводить до змішування інтересів приватного та публічного сектору, через що й виникають корупційні зловживання.

Верхівку корупційної піраміди репрезентують ті, хто має відношення до бізнесу, політики, адміністрації державного рівня. Саме ці три сфери і є основою для процвітання хабарництва як такого.

Оскільки до цього безпосередньо причетні верстви населення і бізнесу, суми поборів досягають величезних показників. Причому можуть виражатися над передачі грошей, а наступних формах, коли посадова особа переслідує свої інтереси:

1. Оплаті закордонної подорожі, пов’язаної з вигаданим приводом (проведенням досліджень тощо).
2. Надання пільгового кредиту.
3. Виплаті занадто високого гонорару за виконання замовлення на аналітичні записки.
4. Надання інформації про державні плани, завдяки яким з’являється можливість вигідно провести біржові операції.
5. Продаж за пільговою ціною пакетів акцій через підставних осіб чи родичів.

Висновок: що вищий влада, то ширше розмах порушень і, тим більше втрат отримує держава.

Дізнайтесь більше про бізнес у Франції зі статті за посиланням.

Більше інформації про корупцію у Франції дізнайтесь із відео.

Боротьба з корупцією

У кожній державі шукають найефективніші способи протидії хабарництву та його процвітанню. Французи вважають, що найсерйознішими перешкодами для корупції може стати таке:

1. Незалежність правосуддя.
2. Рівновага влади.
3. Прозорість ухвалення рішень у державних органах.
4. Гласність.
5. Свобода ЗМІ.
6. Гарантія свободи слова.
7. Громадянські свободи.
8. Ротація при владі політичних партій.
9. Ринкова конкуренція

Злочин і кара

Ці принципи як основу демократії сформулювали великі просвітителі XVIII століття Монтеск’є, Дідро, Руссо. Саме на їх основі був прийнятий Наполеоновський кодекс, що діяв до 1992 року. Цивільний кодекс, ухвалений наприкінці ХХ століття, включає нові статті, призначені для боротьби з корупцією.

Звинувачених у будь-якому порушенні чиновників мають карати. Залежно від серйозності порушення як покарання судом може бути застосовано позбавлення волі.

Від двох до 10 років чиновник може провести у в’язниці і при цьому він має сплатити штраф, розмір якого коливається в межах 200 000-1 000 000 франків. У переказі на нову європейську валюту це 30 000–152 000 євро.

Можливо, вам буде актуальна стаття: рейтинг корупції країн світу.