Сьогодні відбуваються колосальні зміни у житті всіх народів світу: люди залишають насиджені місця та переселяються у великі міста. Урбанізація Китаю йде стрімкими темпами, щось змушує людей їхати до міст.

Що таке урбанізація?

Це процес, коли жителі сільських районів масово переїжджають до міст, внаслідок чого їх населення значно збільшується, але чисельність населення залишається незмінною. Соціальна нерівність зберігається і навіть зростає: деякі верстви міського населення, зокрема середній клас, втрачають значущість і прирівнюються до нижнього.

Так як урбанізація відбувається майже у всіх країнах, це змінює життя як самих людей, так і системи світових міст. Вперше за історію людства половина населення планети живе у містах.

Фахівці прогнозують:

• Через 30 років жити у селах залишиться не більше третини людства. Усього 2 століття тому у містах жило не більше 3% населення Китаю, а в середині минулого століття міськими жителями було не більше 30% людей.
• Щодня понад 170 000 людей переїжджають до міста у пошуках кращого життя для себе та своїх дітей.
• У країнах, що розвиваються, кількість сільського населення щорічно зменшується на 60 млн осіб.
• Якщо урбанізація продовжиться в таких же масштабах, через 20-25 років в Азії та Африці кількість міського населення збільшиться щонайменше вдвічі.

Історія урбанізації Китаю

У Китаї багато століть переважало сільське населення. З початку минулого століття поступово зростала частка міського населення. Це стало особливо помітно у 50-х роках. До цього призвело розвиток промисловості, яка потребувала молодих робочих рук сільських жителів.

Через культурну революцію в 60-70-х роках почався регрес, але після реформ, спрямованих на кардинальну трансформацію китайської економіки, все почало знову змінюватися. Іноземні інвестиції забезпечили працевлаштування у містах велику кількість сільських жителів. За відсотком урбанізації Китай посідає 101-е місце у світі, а серед – азіатських 5-те.

Найбільші міста та мегаполіси КНР

У сучасному Китаї більша частина капіталу, інфраструктури та населення сконцентрована у кількох зонах.

Найбільші агломерації Піднебесної – 15 міст:

1. Гуанчжоу. У місті та прилеглих селах проживає понад 65 млн осіб.
2. Шанхай – понад 31 млн. жителів.
3. Пекін – майже 21,5 млн. осіб.
4. Тяньцзінь – 11,5 млн.
5. Сяминь та Чанду – по 10 млн. осіб.
6. Ханьчжоу, Шаньтоу та Ухань – понад 8 млн. чоловік у кожному.
7. Шеньян, Чунцін, Нанкін – у кожному понад 7 млн. Чоловік.
8. Сіань, Веньжчоу, Ціндао – близько 6 млн. чоловік у кожному.

Рівень урбанізації у світі

Гуанчжоу

Транспортний, освітній, культурний, науково-технічний, економічний та політичний центр південного Китаю – Гуанчжоу. Завдяки вдалому розташуванню ще 2200 років тому місто було найважливішим портом на півдні країни. Торгівля з арабськими та перськими купцями допомогла Гуанчжоу вже тоді стрімко розвиватися.

Заводи та промислові підприємства Гуанчжоу, а їх тут сотні тисяч, виробляють різні види товарів, починаючи від газетного паперу та закінчуючи хімічними речовинами.

Гуанчжоу – одне з найдавніших міст Китаю

Шанхай

Місто-порт – одночасно світова фабрика, де випускаються різні види промислової продукції та світовий споживач. Через це Шанхай називають світовим містом китайської специфіки.

Точний час появи поселення невідомий, але перші згадки про нього датовані 10 століттям. Тайфуни, повені, навала піратів і загарбницькі війни не занапастили його, і сьогодні це одне з найбільших китайських міст.

Пекін

Столиця Китаю входить до найдавніших міст світу – його вік перевищує 3,3 тис. років. Серед перших 3 міст-мільйонерів Пекін посів перше місце та утримує його протягом багатьох років.

Після бурхливого зростання промисловості, що відбулося у 20 столітті, Пекін став містом видатних досягнень у культурній, науковій та адміністративній сфері.

Тяньцзінь

Вперше на його місці 800 років тому збудовано склади для зберігання провізії для населення, яке жило в північних регіонах. Пізніше, коли столицею країни став Пекін, поселення почало засмучуватися, було влаштовано пост для охорони.

У середні віки поселення швидко розвивалося, і вже до початку 19 століття стало великим містом. Зараз Тяньцзінь – найбільший центр легкої та важкої промисловості, торгівлі, економічного розвитку.

Сяминь

Вперше він, але під іншою назвою, згаданий наприкінці 3 століття. З того часу поселення змінювало назви та призначення: служило портом, захистом від піратів, пунктом, де торгували з іншими країнами.

Зараз Сяминь – найбільший порт у Тайванській протоці. Згідно з новими планами розвитку, тут планується будівництво великих промислових підприємств, які експортуватимуть свою продукцію за кордон.

Ченду

Заснований понад 3 000 років тому він жодного разу не змінював своєї назви. Це найважливіший центр зв’язку, транспорту техніки, науки, фінансів та торгівлі. Саме тут запроваджуються західні програми розвитку, інвестиційних вкладень. Крім того, Ченду називають новим урбанізаційним центром. Згідно з представленими даними з адміністративного поділу, Ченду – центр 11 районів та 9 повітів.

Ханчжоу

За домонгольської епохи він був найбільш населеним поселенням і столицею правлячої тоді династії Південна Сун. Зараз Ханчжоу вважається великим промисловим центром, де працюють кілька тисяч китайських корпорацій. Їхня продукція – машини, холодильники, термоси, різне обладнання та інші товари відправляються до магазинів самого Китаю та за кордон. Місцевий аеропорт пов’язаний із усіма великими містами Південної та Східної Азії, що спрощує транспортування продукції.

Ухань

Він входить до найдавніших міст світу: його вік перевищує 3 000 років. Давним-давно Ухань був центром мистецтв, зокрема поезії, столицею провінції, важливим портом для доставки вантажів з інших країн.

Завдяки правильній економічній діяльності міського уряду лише за останній рік іноземні компанії, зокрема Франції, інвестували у будівельну сферу. Серед них і найвище – хмарочос на 125 поверхів. Це п’ята найвища будівля Китаю.

Фактори зростання та прогнози чисельності населення Китаю

Іноземний капітал дав поштовх розвитку економіки країни, промисловості. Нові робочі місця – можливість працевлаштуватись як городянам, так і сільським мешканцям, які переїхали на ПМП.

Щодо факторів зростання, статистичні дані не завжди надають точні цифри. Виною цьому критерії, що застосовуються для розрахунку частки міського населення. Так, у 1953 році містом могло називатися населений пункт, кількість жителів якого перевищувала 2,5 тис. осіб. Через 10 років до міста належали населені пункти з кількістю жителів від 3 000 осіб, 70% яких працюють не в сільськогосподарській сфері.

Після 1980 року критерії знову змінилися: тепер міськими вважалися всі, хто живе у великому промисловому місті та його околицях. Що стосується зайнятості у сільському господарстві, необхідна частка так само була знижена.

Рівень урбанізації у різних сторонах світу

Китайські міста-примари

З початку нового тисячоліття Урядом КНР схвалено проект, згідно з яким було заплановано будівництво нових міст. На кожен із них затверджено містобудівний план. Згідно із документом, заплановано формування всіх елементів інфраструктури.

Незважаючи на швидкі темпи будівництва, заселення нових міських будівель відбувається повільно.

Так і з’явилися в Піднебесній міста-примари, незважаючи на наявність всього необхідного:

• житлових кварталів;
• облаштованих доріг та місць відпочинку;
• майданчиків під будівництво об’єктів промисловості;
• аеропортів;
• лікарень;
• університетів;
• шкіл;
• нерухомості для орендарів;
• різних комунікацій.

Хоча там мешканців небагато, інфраструктура функціонує та підтримується у належному стані.

Визначити причину будівництва нових мегаполісів неможливо. Експерти впевнені, у такому напівзаселеному стані міста-примари залишатимуться недовго: їх поступово заповнять нові переселенці із далеких сіл. Цьому сприятиме і відмінне планування квартир у нових містах: під час їх розробки враховувалися вимоги нової доби.

Міграція китайського населення

Протягом усієї історії видно, що Китай є країною, яку населяли відносно роз’єднані групи населення. Через зміни у політиці та економіці, що відбулися у другій половині ХХ століття, у країні наростав міграційний процес. Людей залучали міста, що розвиваються, з промисловими підприємствами, де було простіше знайти роботу. Здобула освіту сільська молодь почала масово повертатися до села.

Міграційні потоки після Культурної революції попрямували до південних районів. Сьогодні міграція населення у Китаї триває.

Типи переміщення людей, так звані форми урбанізації:

• Тимчасова. Пов’язана з необхідністю на якийсь час переїхати до міста. Зазвичай, це середні міста у головних новобудов – тут також потрібні робочі руки, що гарантує достатню кількість робочих місць, хоч і на невеликий період часу.
• Постійна. Населення переїжджає до міста на ПМП. Ця ланка міграції – основа урбаністичного процесу.
• Сезонні. Люди без постійної роботи у сільському господарстві переїжджають на сезонні роботи до міст. Після завершення робіт вони повертаються додому.

Відсоткове співвідношення міських та сільських мешканців Китаю

Є кілька підходів, які дають змогу визначити частку урбанізованого населення.

Зростання відсотка міських жителів:

• 1950 – 11%;
• 1960 – 17%;
• 1980 – 19%;
• 1990 – 25%;
• 2000 – 35%;
• 2009 – 47%;
• 2016 – 54%.
• 2018 – 59,4%;
• 2019 –60,6%.

Найближчими роками темпи урбанізації Китаю тільки зростатимуть. Мине мінімум 30-40 років, і від нестачі робочої сили страждатиме вже сільськогосподарська сфера у віддалених від мегаполісів та великих міст.

Відсоткове співвідношення жителів міст та сіл показує прискорення урбанізаційного процесу майже у 5 разів менше, ніж за 70 років

У селах, розташованих поряд із великими містами, завжди буде попит на роботу: у цьому випадку селянський спосіб життя та міське середовище об’єднуються. Розвиток старих підприємств та створення нових забезпечує робочі місця, як на сезон, так і на цілий рік.

Люди таких населених пунктів зможуть жити у селі та щодня їздити на роботу до міста, де платять більше, хоча зазвичай у низькокваліфікованих працівників умови праці такі ж важкі, як і у сільському господарстві.

Розвиток туристичних та логістичних центрів

У сформованих протягом останніх десятиліть найбільших агломераціях, крім капіталу та виробничих підприємств, зосереджено також і туристичні центри.

Визнаний діловий центр – Гонконг. Після повернення до складу КНР він став відігравати важливу роль в економічній сфері Китаю. Там сконцентровано велику кількість бізнес-центрів. Крім впливових китайських компаній, є представництва великих іноземних компаній.

Туристів до Пекіна приваблює історія міста. Щоб забезпечити постійний приплив мандрівників, у столиці створено унікальну туристичну інфраструктуру.

Для її успішного розвитку забезпечені всі умови:

• побудовано системи готелів різного рівня комфорту та вартості;
• з міжнародного аеропорту Пекіна йдуть рейси до всіх куточків планети;
• забезпечено безперебійне функціонування багатьох найбільших транспортних вузлів.

У складі агломерації Гуанчжоу знаходиться найбільший транспортний та діловий хаб Китаю – Шеньчжень, з компаніями якого співпрацюють фірми багатьох країн світу.

Якщо подивитися на карту КНР, очевидно, що у східній та південній частині країни зосереджено основні центри логістики та туризму. Це з близькістю дельт великих річок і близьким розташуванням морів.

Усе це сприяє прискоренню урбанізації. Економіка, що розвивається, змогла непомітно, але глибоко впровадитися в економічну систему західних країн.

Але міграція населення має не лише позитивні сторони: урбанізація стала причиною екологічних та соціальних проблем. Їхнє рішення – перше завдання як уряду країни (і не лише Китаю), так і великих компаній усіх сфер економіки.

Дізнайтесь із відео: як живуть росіяни в Китаї, і який рівень життя в країні в 2022 році.