Команда з дуже схожим бюджетом, витрачаючи на гравців приблизно стільки ж, скільки «Лех», просто висміяла чемпіонів Польщі. Поразка «Леха» в Баку 1:5 не повністю відобразила перевагу команди Гурбана Гурбанова. Це була різниця в два класи. За чверть години до кінця азербайджанці вирішили не бити лежачого, хоча цілком могли виграти вище. Познаньці просто стояли і спостерігали за суперником. Наляканий і безпорадний. Так, один гол арбітр не повинен визнавати, але рано чи пізно «Карабах Агдам» свою справу все одно зробив би.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Голкіпер познанського “Леха” – антигерой. «Він мав вирішити проблему, він сам є проблемою»
Те, що зробив голкіпер Артур Рудько, неможливо зрозуміти. Складалося враження, що новий гравець «Леха» грав на суперника, постійно випускаючи м’яч з рук, навіть при слабких ударах. Той, хто вирішив, що українець може бути підсиленням і поки що кращий за голкіперів «Леха», явно не має уявлення про свою роботу.
Здається, найбільшою проблемою Леха є менеджмент. Начебто залишився лише один ключовий гравець – Якуб Камінський, але в Баку було видно, що в команді немає якості. Це не команда навіть середнього міжнародного рівня. Чемпіона Польщі забрали вже в першому повороті. І це попри сприятливий збіг обставин, коли після першого матчу в Познані та першої хвилини другого матчу вже було 2:0 на користь «Леха».
У клубі, який по праву може похвалитися найкращою академією в Польщі, на матчі кваліфікації Ліги чемпіонів у першому складі вийшли двоє поляків: Міхал Скораш і Радослав Муравський. Останній і так був найкращим на полі.
Пропорції між іноземними та польськими гравцями були явно порушені. Можливо, Льоха вже продав усі значущі за останні роки. Якщо так, то потрібно було спробувати залучити інших польських гравців, а не створювати справжній міжнародний плавильний котел у Познані. Три португальці, двоє шведів, двоє грузинів, які виходять із запасу… На відміну від Карабаху (половина команди азербайджанці), гравці Леха не ідентифікували жодної унікальної ідентифікації з робочим місцем, боротьбою до падіння, спортивною злістю, мерехтінням у око. Забили кілька голів, не вийшло, зупинилися і все. Ліги чемпіонів не буде. Нічого не трапилося. Ми все одно не були фаворитами…
Коли минулого тижня я поскаржився на Леху на наших сторінках за дискредитацію матчу за Суперкубок, за бажання перенести його на іншу дату в ім’я поїздки до Баку, я припустив, що це може бути пошук алібі на випадок незначного поразка і запеклий, але програний матч.
Масштаби катастрофи та той факт, що новий тренер Джон ван ден Бром заклав серйозні резерви, однак тепер зробили б таке виправдання смішним. Адже якби нинішній «Лех» полюбив небо і переніс усі матчі, то до «Карабаху» він би все одно не впорався. Бо просто явно слабший. Ні з біднішими, ні з дешевшими гравцями, ні з гіршим стадіоном, ні з умовами для тренувань і біологічного відновлення. Правда, керовані значно гірше, з набагато слабшою кадровою політикою. І це найбільше болить. Тому що в цьому випадку неможливо сховатися за «традиційними» фінансовими розбіжностями.
Можна було б і вкритися довгим перельотом або неймовірною спекою, але… чартерний рейс не доставляв завади, а в Баку на початку матчу було 29 градусів за Цельсієм і дув легкий приємний вітерець, як повідомляється. Познаньські журналісти…
Polsat Sport
