Нещодавно Гройсман зустрівся з делегацією Китаю та обговорив проблеми подальшої співпраці між державами. Беруться до уваги проекти, реалізація котрих передбачає фінансування на загальну суму 7 млрд доларів США. Слід зауважити що в 2017 році на території України оголошували рік Японії, тобто 2019 рік оголошено роком Китаю в Україні.
Якщо звернутися до давніх історичних фактів, то можна відзначити, що вперше згадка про український народ відзначилася в спеціальному літописі Юань-Ши. Мова йде про те, що завдячуючи імператорові Хубілаї була створена спеціальна руська сотня. Виходить, що багато століть тому, а саме в XIII століття гвардійцями китайського імператора були українці!
Отже, можна зробити висновок про те, що не зважаючи на різницю в культурному плані, відносини між державами почалися досить давно.
Вплив Китаю на мировому ринку
В першу чергу можна говорити про те, що Китай є економічно розвиненою країною. Це підтверджується тим, що зовнішня торгівля на протязі року сягає небувалих об’ємів та складає 3,95 трильйонів доларів!
Якщо провести порівняння з Україною, то ця цифра буде зовсім іншою і становитиме 75 мільярдів доларів. Отже, завдяки цьому Китай знаходиться на третьому місці і є найбільшою світовою країною-інвестором.
Наразі Україна має мету стати більш економічно розвиненою країною, тобто інвестування нам вкрай необхідно, бо наступний 2019 рік буде роком Китаю в Україні. Якщо взяти до уваги цю країну, то можна помітити, що гроші вони найбільше вкладають в агропромисловий комплекс, звертають увагу на створення нових підприємств та експорт сировини. У зв’язку з цим Україна, бо розташована на поблизу Азії та Європи, є ключовою ланкою і є чудовим партнером для подальшого плідного розвитку бізнесу в даній сфері.
Якою продукцією можна торгувати?
Слід зазначити, що ринок України є привабливим також і в частині збуту такої продукції як: лінійне обладнання, верстати, автомобілі, будівельні матеріали, різноманітні товари, пов`язані з легкою промисловістю. В свою чергу наша країна займається експортом брухту та руди чорних і кольорових металів.
Не менш цікавим буде факт того, що Китаю дуже необхідна наша кукурудза та ячмінь, бо вони є складовою для харчування тварин. Чому саме так? Україна для вирощування сільськогосподарських культур не використовує різноманітні гено-модифіковані препарати на відміну від інших країн та держав.
Взявши до уваги 2014 рік можна згадати і той факт, що Україна також значно збільшила військовий експорт до Китаю. Як приклад можна згадати виготовлення на гігантах-заводах нашої країни спеціальних блоків для есмінців Піднебесної. Це чудово, що наступний 2019 рік в Україні буде оголошено роком Китаю в Україні, бо ми зможемо значно збільшити та покращити економіку нашої країни.
Також суттєвим є виготовлення двигунів, які вбудовуються в літаки K-8 та L-15. На Харківському танкобудівному заводі створюються двигуни, котрі потім продаються до Пакистану та Китаю де ведеться збирання танку моделі МВТ-2000.
Завдячуючи президентам
Слід згадати час правління Віктора Януковича, який зробив суттєвий внесок в інвестування своєї країни. Всі ці заходи проводилися в 2010 році і саме тоді підписали важливі договори, які значно підвищили економіку країни.
Трішки пізніше, в 2014 році, Президент України знову відлетів в Китайську народну республіку де і було додатково підписано двадцять важливих для нашої країни документів, серед яких суттєво виділяється стратегічне партнерство.
Ця угода передбачає будування китайцями спеціального глубоводного порту, котрий планувалося створити поблизу Євпаторії і каналу, де будуть проходити великогабаритні судна. В проекті також передбачалося інвестування нового аеропорту, нафтопереробного заводу, а, також, різних терміналів та учбових центрів.
Крім того, в планах китайців була оренда близько 160 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. Реалізація даних проектів планувалася на кінець 2014 року. В якості головного підрядчика була HKND Group, котра належить магнату Ван Цзину, котрий займався відбудуванням Нікарагуанского каналу. Однак, цей задум так і не вдалося втілити в життя з ряду причин, відомих всім українцям.
Сподівання які не справдилися
Велика кількість інвестицій в економіку нашої країни з боку Китаю виявилася марною. Варто згадати судовий позов до України на 3 мільярди доларів як компенсації за втрачену вигоду.
Ситуація виглядала наступним чином. Наша країна взяла позику на три мільярди доларів і зобов׳язалася на цю суму поставити до Китаю зерно, однак, не виконала свої зобов׳язання та привезла продукції лише на 153 мільйони. Виявляється, підприємці Піднебесної є терплячими людьми, бо неодноразового співпрацювали з Африканськими регіонами та Латинською Америкою, яка славиться своєю нестабільністю та неврожайністю. В пошуках нових проектів вони не опускають руки та вважають, що в них все вийде.
Чому саме Україна?
Відносно нашої країни варто відзначити, що систематичний обвал гривні, а, отже, здешевлення вартості праці робить її цікавою для інвесторів, котрі розуміють, що українцям можна платити в два рази менше, аніж китайцям, та отримувати той же результат. Окрім того, Китай завжди потребує нових поставок зернових, а без машинобудування йому буде важко.
Починаючи з 2015 року для України відкрилися нові простори, тобто Китай купує молочну продукцію нашого виробництва, а в 2017 році ми опинилися ще ближче на крок до співпраці з країною-гигантом. Почалися масові поставки говядини та кормових домішок для тварин, які зроблять свою справу і з׳явиться можливість отримати нові інвестиції в подальший розвиток нашої країни.
Україна робить все можливе для того, щоб значною мірою пов`язати свою економіку та інвестиції з КНР, бо це додасть значної переваги в даній галузі та прихильності на політичній арені та в світі. В зв’язку з цим 2019 рік оголошено в Україні роком Китаю, який пройде під лозунгом взаєморозуміння та співпраці, вказуючи на те, що дана країна впливова, суттєва та є важливим партнером в усіх сферах відносин.
Нам залишається лише сподіватися на те, щоб отримати суттєвий імпульс та створити такі необхідні партнерські відносини. Варто звернути увагу на проведення конструктивного діалогу, зробити максимально довгими та суттєвими зустрічі між міністрами, котрі займаються закордонними справами та президентами країн і тоді ми зможемо досягнути поставлених цілей.