Позаду фінальний турнір Ліги націй з волейболу. Я переконаний, що він виправдав очікування навіть найвибагливіших шанувальників. Рівень матчів був на дуже високому рівні, і можна тільки пошкодувати, що структура турніру була побудована не за класичною формулою «Фіналу восьми» з поділом на дві групи, а лише за системою вибування. Якби були групи, веселощів було б ще більше.
Перемогу здобули італійці. Заслужено. І не тільки тому, що в їх складі є дивовижна Паола Егону. У них також є чудовий лівий фланг у вигляді Катеріни Босетті та – залежно від потреб команди – Мір’ян Сіллі або Олени П’єтріні. Анна Данезі та Крістіна Кірічелла належать до середнього класу. Усією грою керує Аллезія Орро, яка поволі починає нагадувати титуловану Елеонору Ло Б’янко, і справа не в манері гри м’ячем, бо вона інша, а в певній повторюваності та твердості у прийнятті рішень. У вирішальні моменти Орро вміє здивувати своїх суперників, що боляче реалізувала наприкінці другого та третього сетів Турчинка у півфіналі турніру. Крім того, збірна Італії – це один великий вулкан емоцій, який двічі вивергався в Анкарі – спочатку в чвертьфіналі, потім у півфіналі. У фіналі італійці все тримали під контролем.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Підсумкова класифікація Ліги націй для волейболісток. Польські жінки на 13 місці
Несподіванкою турніру став виліт у чвертьфіналі збірної США, яка наразі вважається найкращою у світі. Американці поступилися на тай-брейку Сербії в чвертьфіналі Сербія, яка врешті фінішувала третьою на подіумі. І це теж сюрприз, але вже з позитивного жанру. Я думаю, що навряд чи хто показав такий результат, тим більше, що у відбірковому етапі вони були дуже середніми.
Звичайно, ми дивилися на Лігу націй крізь призму збірної Польщі та чемпіонатів світу, які нас чекали. Нема чого приховувати, але світові лідери трохи відійшли, і наздогнати їх буде важко. Тому ще раз шкода, що наших волейболісток не було в Анкарі. Невідомо, чи розділили б вони долю Таджека, який приєднався до змагань із восьмого місця, але навіть якби розділили б, досвід гри проти Туреччини був би неоціненним навіть не зі суто спортивних міркувань, а й для всього середовище, яке супроводжує волейбольні змагання такого рівня. Напруга, заповнений вщерть зал, фанатичні та гучні вболівання протягом усього матчу. Все це більше не повториться на тренуваннях.
Під час Чемпіонату світу поляки гратимуть при заповнених трибунах, що вони можуть витримати, але й трохи паралізувати, як переконалися деякі наші волейболістки, які дебютували у Гданську перед представницькою публікою. Дещо про це знає Йоанна Качор-Беднарська, з якою я мав велике задоволення коментувати недільний фінал на Polsat Sport. У невимушених розмовах Азія часто згадує чемпіонат Європи 2009 року та матчі національної збірної на вщерть заповненій Atlas Arena у Лодзі, особливо перший матч зі значно нижчою за рейтингом Іспанією, де наші гравці перемогли лише на тай-брейку, і на той час вони були набагато досвідченішими волейболістами, ніж нинішні представники. Однак довго до всього звикала і завершила тодішній Євроволей з бронзою.
Настав час фіналу волейболістів ВНЛ. Я радий, що в четвер ми зіграємо стартовий матч проти Ірану. Буде чудова нагода для реваншу за поразку в Гданську.
Нарешті, вітаємо тренера Даніеля Плінського та збірну Польщі U22 з третім місцем і бронзовою медаллю. Шкода, що нашим волейболістам на чолі з тренером Бартомієм Пекарчиком не вдалося здобути медаль на чемпіонаті Європи U21. Четверте місце завжди змушує почуватися незадоволеним і часто навіть злиться, але я вважаю, що його також потрібно цінувати. І я переконаний, що через деякий час наші волейболісти це зроблять.
